Він народився в Прусії у протестантській родині, але замолоду переїхав до Києва — тут прийняв православ’я і постриг. Освіту здобував у Києво–Могилянській колегії. Як згадували сучасники, «цей худорлявий юнак вирізнявся з–поміж своїх ровесників незвичайними здібностями і талантом до філософських наук». І до колегії вступив, уже маючи солідний запас знань, яким наділили батьки. Студентом був неординарним — активно долучався до філософських диспутів, вражав професуру та друзів–спудеїв умінням відстоювати свої погляди, спираючись не тільки на авторитет Святого Письма, а й на людський інтелект. Аналізував явища природи, цікавився гуманістичними категоріями моралі, які виробляла просвітницька Європа. Тож не дивно, що такий студент привернув увагу «батька колегії» Петра Могили. Саме за його протекції і фінансової підтримки Гізель поїхав навчатися за кордон — «удосконалювати науку». Слухав лекції в Замойській академії та університетах Англії, вивчав не лише богослов’я, а й історію, юриспруденцію.