Інструкція від сотника Устима

25.10.2012
Інструкція від сотника Устима

Ілюстрація з книжки: польовий табір УНСО в Грузії, 1997 рік.

Про абхазьку війну 1990–х років чимало говорять і досі. І донині ламаються списи: чому тоді в конфлікт Росії та Грузії втрутилися українці? Навіщо було їм гинути на чужій території, у чужій війні? Навесні 1993 року керівництво УНА–УНСО ухвалило рішення надати допомогу грузинському народові у війні з Росією за територію Абхазії. Підрозділ українців «Арго» під керівництвом сотника Устима (Валерія Бобровича) влився в ряди Сухумського батальйону морської піхоти міноборони Грузії. Більшість боїв, які вели наші хлопці, відбувалася в населених пунктах, у складних гірських умовах, у субтропічному кліматі.

Як і що відбувалося з нашими вояками, а головне — навіщо їм це було, можна прочитати у новій редакції спогадів Валерія Бобровича «Щоденник сотника Устима», яка днями побачила світ. Попереднє видання високо оцінили не тільки прості любителі «чтива», а й військові аси: за книжкою Бобровича «Як козаки Кавказ воювали» курсанти Національного університету оборони тепер вивчають принципи ведення вуличних боїв. Адже у спогадах сотника Устима детально описані бойові ситуації, реакція на них та й цінні поради «бувалих» майбутнім новобранцям. «Ця книжка — інструкція, написана нашою кров’ю, — каже Валерій Бобрович. — Чому я її написав? Бо мені хотілося показати нормального українського хлопця, який ухвалив у своєму житті важливе рішення — взяти до рук зброю. Він може закохуватися, щось приховати від командира, але в результаті він доводить, що є представником тієї давньої української нації — нації воїнів та хліборобів. Це записки польового офіцера. Я описував усе, як було насправді: як ми воювали, як жартували і стикалися зі складнощами».

Для хлопців, які наважилися поїхати до Грузії, мотивація була простою: взяли зброю до рук, аби зупинити російського агресора. «Ми розуміли, що після Грузії наступною буде Україна», — пояснюють унсовці.

«Ми ніколи не були найманцями. Найманці не бувають почесними громадянами, їх не нагороджують із рук Президента почесними орденами», — каже Ігор Мазур (Тополя), голова політради УНА. До того ж унсовці воювали в Грузії під українськими прапорами, в українській формі з унсовськими шевронами і «мазепинками» з тризубами. А в бій кидалися з криком «Слава», а не «Ура!», і принципово говорили українською. «Найстрашнішим покаранням у Грузії для наших хлопців було відправити їх додому, в Україну, — згадує Валерій Бобрович. — Хлопці плакали й казали: «Як же я повернуся отак з війни, мене ж усе село проводжало! Зі мною після цього жодна дівка не піде на танці». Хоча й на війні доводилося несолодко: на українців чекали запеклі бої та втрати. «Москалі нам кричали: «Хахли, в плєн не здавайтєсь, ми с вас живих шкуру драть будєм!». Ми вірили і не здавалися», — посміхаючись, згадує Бобрович.

Найважчими виявилися бої у передмісті Шроми. «У цьому протистоянні ми втратили двох хлопців, — пригадує Тополя. — Сімох наших бійців було поранено, зокрема й Устима. Усю ніч ми виходили горами, виносячи вбитих і поранених».

Усього в боях із російськими загарбниками в Абхазії загинуло семеро українців. Шістьох поховали в Україні. «Інакше склалася доля Цвяха, — розповідає Бобрович. — Його батько, ро­йовий Обух, захотів, щоб сина поховали в Сухумі, адже він загинув, захищаючи цю землю. Цвяха урочисто, з військовими почестями, поховали в місцевому парку. Незважаючи на постійну загрозу артобстрілу, вшанувати пам’ять унсовця прийшли сотні мешканців. Згодом Сухумі впав. Росіяни вже наступного дня, дізнавшись, що в парку поховано українського воїна, викопали труну й викинули її в море. Хвилі прибивали її назад до берега, і тоді нелюди під крики та кривляння п’яної козачні розстріляли домовину з гранатомета...»

За участь у війні в Абхазії 27 унсовців (сімох — посмертно) відзначено державними нагородами Грузинської Республіки. В Україні ж на державному рівні воліють не згадувати про участь наших хлопців у тій війні. Верховна Рада «спеціально для УНСО» змінювала Кримінальний кодекс, аби посилити карну відповідальність за найманство у війнах за кордоном.

  • 82% членів Американської торгівельної палати в Україні вважають боротьбу з корупцією пріоритетом №1 для України

    Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>

  • Україна і семеро гігантів

    Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>

  • Шлях через Україну

    Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>

  • Дружнє плече на шляху до ЄС

    Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>

  • Кордони для «Лікарів без кордонів»

    Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>

  • Кому мінімум, кому — банкрутство

    Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>