По метру на дитину

На кожного з членів великого сімейства припадає трохи більше одного квадратного метра житла. На квартирному обліку велика родина Іваненків стоїть уже більше п’яти років, але за цей час нічого путнього чиновники їм так і не запропонували. «Справа в тому, що такий великій родині необхідна квартира площею не менше 90 квадратних метрів, — виправдовується Оксана Фощенко, фа­хівець обліку та розподілу житла Миколаївського виконкому. — А по тому житлу, що звільняється, ми не маємо прийнятних варіантів».

Коли Іваненки збираються разом, місця ледь вистачає. Та, незважаючи на всі негаразди, малюки живуть дуже дружньо. Для цього сім’я тривалий час живе за суворим розкладом: діти погодинно знають, коли кому вчити уроки, коли спати і коли дивитися телевізор. Старші допомагають матері доглядати за молодшими. Тут ніхто не свариться через нові іграшки або речі. Та й сусіди дивуються, наскільки дружньо живе велика сім’я, а тому допомагають родині, хто чим може.

Та навіть ця доброта не рятує, адже дітям доводиться спати на двоярусних ліжках. А старенький холодильник заставлений величезними каструлями, в яких кожен день доводиться варити борщ та кашу для дітей. Маленький стіл тільки один, а школярів у родині п’ятеро, тому уроки вчать по черзі. Так само снідають, обідають і вечеряють. «У нас дружна сім’я, — розповідає мати багатодітної родини Ольга. — Нас із чоловіком можна назвати щасливими людьми, тому що ми завжди мріяли про велику кількість дітей, і наша мрія збулася. Ще б квартирне питання вирішити...».

За словами Ольги, жити родині доводиться на допомогу на дітей і зарплату чоловіка, яка зараз трохи більше трьох тисяч гривень. На одяг та взуття ще якось вистачає. А ось купити власне житло — нереально. Добре, що є бабусі й дідусі, які із задоволенням допомагають рідним. Батьки Ольги живуть у селі, недалеко від Миколаєва. Там і хата простора, і увага з боку рідних. Однак подружжя Іваненків «сидіти на шиї» у родичів не хоче. Адже своя квартира — це своє незалежне життя.