До побачення на «Євробаченні»

      Учора до столиці прибули директор «Євробачення-2005» Сванте Стокселіус та адміністративна рада конкурсу. Протягом тижня вони уважно розглядатимуть об'єкти, де український оргкомітет пропонує провести конкурс. Наступного року Києву доведеться прийняти більше мільйона гостей — співаків із командами, фанатів-шанувальників, журналістів та й просто «музичних туристів». А вже сьогодні слід панові Сванте показати, де всі ці «паломники» співатимуть, підтанцьовуватимуть і житимуть.

      Проведенням ювілейного,50-го, «Євробачення» одразу після того, як на голову звалилося таке щастя, були стурбовані навіть народні депутати. Наприкінці травня «найголосистіші» законотворці — Оксана Білозір, Олександр Зінченко, Микола Томенко, Микола Баграєв та Петро Порошенко — внесли проект Постанови «Про заходи щодо підготовки проведення в Україні ювілейного 50-го європейського пісенного конкурсу «Євробачення», проте, за плином політичних подій він досить скоро відійшов на другий план. За підготовку проведення «Євробачення-2005» взявся міський голова Олександр Омельченко, котрий пообіцяв, що організація конкурсу в Києві перевершить усі інші країни.

      Звичайно, такий конкурс матиме значний вплив на збільшення інвестицій та кількості туристів до нашої столиці. Що ж до України, за попередніми підрахунками, аби виконати обіцянку і гідно провести ювілейне «Євробачення», потрібно буде викласти не менше 25 мільйонів євро. Ця сума буде спрямована безпосередньо на проведення конкурсу. А необхідно ж ще підготувати відповідну інфраструктуру, під'їзні шляхи, готелі тощо. Загалом планується, що Київ освоїть близько одного мільярда доларів інвестицій. Головними джерелами коштів мають стати інвестиції вітчизняних та закордонних компаній у новобудови і реконструкцію відповідної інфраструктури.

      Із місцем розташування святая святих конкурсу — сценою — вже визначились. «Головні європейські співи» лунатимуть у Міжнародному виставковому центрі, що розташований на Лівому березі Дніпра. Реконструкція МВЦ наразі йде повним ходом — компанії «Міжнародний виставковий центр» та «Прем'єр Експо» будують другий додатковий павільйон у шість тисяч квадратних метрів. «У травні ми розпочали будівництво другої черги Міжнародного виставкового центру, — каже керівник прес-центру МВЦ Сергій Марков. — Новобудову здамо до березня наступного року».

       Початок будівництва, стверджують у МВЦ, ніяким чином не був пов'язаний із «Євробаченням», однак, коли в компанії дізнались про те, що саме вони «обрані», одразу ж переглянули плани і на початку цього тижня відновили роботу за новим планом. Поки що, за словами Сергія Маркова, у фінансовому плані МВЦ обходиться власними силами, тобто без залучення бюджетних коштів. Проте міська влада все одно не залишається осторонь — надає організаційну підтримку в усіх питаннях будівництва.

      Будівництво нового об'єкта — це завжди додаткові робочі місця. А такого стратегічно важливого для України об'єкта тим більше. Скільком робочим доведеться попрацювати над зведенням додаткових «потужностей», наразі говорити зарано, але достеменно відомо, що зараз на будівництві задіяно понад 200 першокласних майстрів. А для експлуатації оновленого МВЦ, у тому числі на Євробаченні, додатково має з'явитись близько тисячі робочих місць.

      Звичайно, одним виставковим центром підготовка до конкурсу не обмежиться. Адже гостям, крім платонічного задоволення від співів, стовідсотково захочеться отримати й фізичне — від комфортних готелів, зручних під'їзних доріг, смачної іжі. Забезпечити все це — справа міської влади. Поки що проектна документація щодо інфраструктури в цілому та окремих об'єктів не затверджувалась, повідомили «УМ» у прес-службі КМДА. До речі, не виключено, що прибула до Києва адміністративна рада конкурсу, уважно розглянувши об'єкти, де український оргкомітет пропонує провести конкурс, не погодиться з вибором київської влади. Тобто може статися так, що після оцінки «єврожурі» керівництво столиці перегляне свої плани.

      Як би там не було, підготовка до «Євробачення» є хорошим приводом відновити та європеїзувати обличчя міста. А тоді вже — хоч Олімпійські ігри приймай.