Недавно (розпочалися ж вибори) «Українська правда» надрукувала, а одна зі львiвських протимошенкiвських газет передрукувала вiдкритий лист Дмитра Павличка до екс–Президента України пiд назвою «Пане Ющенку, не встрявайте у виборчу кампанiю!».
Гидко й образливо було читати цю маразматичну маячню теперiшнього палкого прихильника Юлiї Тимошенко. Дмитро Павличко вкотре помiняв чергового господаря.
Замислюючись над долею рiдного народу, доходиш невтiшного висновку: бiди нашi значною мiрою — в наших поводирях. Давнiх i сучасних.
Останнiм часом серед iнших вождiв нацiї хоче стати i автор «Двох кольорiв». Хоче повчати iнших.
Згадайте заяви, виступи, звернення, заклики голосувати за «газову принцесу». Складалося таке враження, що коли не стане Юля Президентом, то Україна стане Атлантидою. Не стала Тимошенко Президентом, а Україна — Атлантидою.
Ось i тепер Дмитро Павличко вирiшив повчати нас, Вiктора Ющенка.
А чи має вiн моральне право претендувати на поводиря нацiї, закликати, вести за собою народ, повчати його, повчати Президента України Вiктора Ющенка?
Щоб вiдповiсти на це запитання, треба зробити невеличкий екскурс у минуле Дмитра Павличка.
За радянських часiв знаний поет купався у променях морального та матерiального благополуччя, вiдчував себе комфортно — регалiї, нагороди, посади. До речi, влада їх задурно нiкому не давала. Став членом КПРС, а не дисидентом (як це зробили Є. Сверстюк, Калинцi та iн.), членом Гельсiнської спiлки. У своїх поезіях оспiвував «золотий вересень», радянську дiйснiсть, рiдну партiю, «вiльну працю вiльного народу». Продовжував традицiї свого учителя Я. Галана:
«...Я йшов за вашою труною,
Як боєць за танком у бою». («Знов Галан стоїть передо мною...»)
Ось у кого вчився Д. Павличко обливати чесних i порядних людей помиями, брудом. Визнаючи своє життєве кредо, Дмитро Павличко стверджував: «Я — комунiст. І хай там скажуть «в’язень» («Я — комунiст»). Водночас славить Ленiна:
«Ленiн iде! Тануть снiги неволi —
Квiти свободи ростуть». («Ленiн iде»).
Якщо Галан плював на Папу, то
Д. Павличко паплюжить i плює на чесних i порядних людей, стверджує, що «я не поклонюся хрестам», а «поклоняюся тобi, червона зоре!», «що я собi на груди // Приколов у Вересневий день» («Моя зоря»).
Не мiг поет обминути у своїй творчостi й так званих українських буржуазних нацiоналiстiв (за радянською термiнологiєю):
«Та здавалось менi, що не ворони,
А бандерiвськi хижi кати
Прилетiли в покинутi сторони
Заховати кривавi слiди». («Убивцi»).
Дiсталося вiд Дмитра Павличка й греко–католицькiй церквi, зокрема А. Шептицькому, дiаспорному поету Кравцiву, українськiй дiаспорi («Я пiзнаю вас, фарисеї...» («Лицемiри»).
Пiсля КПРС у життi нашого патрiота був Рух, Демократична партiя України, Українська народна партiя. А далi?
Славив Дмитро Васильович Я. Галана, Ленiна, згодом Л. Кучму (проти якого так завзято боролася теперiшня його улюблениця Тимошенко). Тепер на їхньому мiсцi опинилася принцеса Ю. А далi?
Боровся поет i з нацiоналiстами, релiгiєю, українською дiаспорою, загниваючим капiталiзмом, а тепер бореться з В. Ющенком, вважаючи своїм ворогом.
То чи може бути така людина поводирем нацiї, вчити нас, що i як робити? То чим вам не вгодив В. Ющенко? Чуєтеся ображеним? Чого ще до ваших регалiй, звань, почестей, матерiальних здобуткiв не додав Президент? Земельки, посад?
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
