Варшава-Київ. Напружене вщухання
Перед нами, схоже, розгортається дипломатична операція, яку не супроводжують гучними заголовками. >>
Майже рік в Україні працює Закон «Про доступ до публічної інформації». Від самого початку на нього покладають певні надії як на засіб боротьби з корупцією та протизаконними маніпуляціями чиновників. Утім, виявилося, що держслужбовці недостатньо розуміють основні засади й логіку роботи цього закону. Аби роз’яснити, що і як, Український незалежний центр політичних досліджень спільно з громадськими експертами видав книгу «Доступ до публічної інформації: найчастіші запитання та відповіді». Видання, презентоване вчора, побачило світ в межах проекту «Сприяння європейським стандартам в українському медійному середовищі», який фінансують Євросоюз і Рада Європи.
На презентації книжки керівник програм УНЦПД Максим Лациба розповів: «Ми звернулися до більш ніж 60 органів влади, зібрали проблемні позиції, які виникають під час роботи із інформаційними запитами, і дали на них відповіді. Загалом таких пунктів 57».
Найбільше запитань, які держслужбовці поставили експертам, стосувалися конфіденційної та службової інформації, системи обліку публічної інформації, її оприлюднення та відповідальності за порушення прав на доступ, процедури надання відповідей на запит. «Водночас багато питань виникає і щодо загального розуміння норм закону, — зауважив Лациба. — Наприклад, якщо дається запит на те, яка заробітна платня працівників певної установи — відповідати чи ні? Або якщо пропонують надіслати велику кількість інформації в електронному варіанті, і її треба сканувати, хто за це має платити — громадянин чи орган влади? Або чи можуть на запит розкривати дані з грифом «ДСК» (для службового користування)? Рекомендації посібника дають чітке тлумачення вимог законодавства і процедури його дотримання».
За словами пана Максима, чиновники часто перестраховуються і ставлять «ДСК» там, де критерії документа зовсім не підпадають під службову таємницю.
Один із прикладів — відмова апарату Верховної Ради надати текст присяги тоді ще народного депутата Віктора Януковича. Мовляв, це «конфіденційна інформація».
Утім багато клопоту органам влади додають і громадяни, які пишуть «гібридні» запити: чи то звернення, чи запит на інформацію. «Часто це опис проблем, щось спільне між зверненням і запитом, і не зрозуміло, за якою процедурою його розглядати», — відзначає Лациба.
Одне з проблемних питань, яке часто виринає у стосунках влади із громадськістю та ЗМІ: що таке суспільно важлива інформація? Чинним законодавством не передбачено її вичерпний перелік. У разі, якщо така інформація обмежена в доступі, вона має надаватися, якщо право громадськості знати переважає шкоду від поширення цих даних.
Інформація про заробітну плату, премії, матеріальну допомогу чиновників із державного чи місцевого бюджету не є конфіденційною. Доступ до такої інформації санкціонований законом і не потребує згоди певної особи. Не може бути обмежена в доступі й не потребує згоди особи також інформація про виділення земельної ділянки чи квартири фізичній особі, зазначають в УНЦПД.
Ознайомитися з тлумаченням закону ширше можна на веб–сайті www.ucipr.org.ua.
Перед нами, схоже, розгортається дипломатична операція, яку не супроводжують гучними заголовками. >>
Чимало членів політичного тераріуму — бомонду посадовців несподіваний кабмінівський переполох відпоїли хто як міг, залежно від наслідків. >>
У четвер, 16 липня, президент Володимир Зеленський повідомив, що запропонує парламенту призначити Євгенія Хмару міністром оборони. Наразі Хмара, який є тво глави СБУ, за дорученням президента буде виконувати обовʼязки міністра оборони України. >>
У середу, 15 липня, Михайло Федоров заявив, що піде з посади керівника Міноборони. Перед гучною заявою молодого міністра низка медіа й нардепів писали, що президент Володимир Зеленський хоче замінити його. >>
Україна продовжує переживати жахливі, трагічні ракетно-дронові удари. >>
Перед нами не просто черговий саміт НАТО. В Анкарі, схоже, народжувався новий Альянс. >>