Публікація в «Україні молодій» від 12 січня ц. р. під заголовком «Зошит із болючими оцінками», в якій розповідалося про нелегке життя нас, післявоєнних «безпризорників», у розташованому в селі Розбишівка на Полтавщині дитбудинку, не залишилася непоміченою. Звернули на неї увагу і в Розбишівській спеціалізованій середньо–освітній школі (так тепер називається цей заклад). Тож на недавню зустріч вихованців 1938—1966 років запросили й мене. І хоч вік та стан здоров’я вже не сприяють неблизьким мандрівкам, вирішив поїхати. Постійний дощ і спогади про минулий приїзд (на рубежі 80–х застав там убогість і руїну) створювали відповідний настрій. Та коли зайшов на подвір’я своєї другої домівки, в якій прожив 10 років, на душі посвітлішало. Бо ж спочатку побачив ошатні будівлі, заквітчані газони, а потім — затишок житлового корпусу, їдальні, актової зали. Відчувалося, що зроблено все те не для «показухи», а для нормального життя та навчання обділених долею дітей.
Дбають про це Катерина Іванівна Литовченко та її дружня команда — 67 працівників школи. Їхня відданість справі заслуговує високої оцінки. Особливо хотілося б подякувати педагогу–ветерану, нашій шановній Паші Кирилівні, котра працювала тут вихователькою, вчителькою, завучем, віддаючи нам часточку свого серця. Попри поважний вік, вона пам’ятала імена багатьох своїх вихованців. А їх з усіх усюд з’їхалося близько сотні. При цьому жодного з нас не обділили увагою, дали можливість відпочити й поспілкуватися, нагодували та розважили чудовим концертом. Жаль тільки, що не зустрів своїх товаришів–ровесників, бо приїхали переважно молодші вихованці. Та все ж сподіваюся побачити й тих, iз ким безпосередньо доводилося ділити наші дитячі радощі й печалі. А за цю незабутню мандрівку в дитинство щиро дякую всім працівникам школи й бажаю, щоб сьогоднішні вихованці не давали їм приводів для смутку.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
