Якщо говорити мовою кулінарії, то Максим Кідрук — людина–коктейль. Дух мандрівництва у ньому так майстерно змішаний iз письменницьким даром, з потягом до здорових авантюрних пригод, з відшліфованими правилами життя інженера–енергетика, і все — настільки насичене і наповнене життям, що просто вражає, як це взагалі може вживатися в одній людині. Йому 28 років, а він уже встиг отримати золоту медаль за навчання, здобути вищу освіту і вивчитися в аспірантурі Стокгольмського Королівського технологічного інституту, написати 10 книг, серед яких 6 художніх. Максим уже побував у 28 країнах, серед яких — Мексика, Еквадор, Перу, Китай, Чилі, Бразилія, Ангола, Намібія та Нова Зеландія.
На запитання «УМ», чи цікавиться письменник кухнями народів, де він буває, Максим відповів, що загалом не гурман. Утiм молодому чоловікові дуже подобається куштувати те, що їдять чи п’ють в екзотичних країнах. Залюбки пробує, наприклад, м’ясо змії. Проте улюбленими є страви європейської кухні та різноманітні коктейлі з усіх–усюд.
На цьогорічному весняному книжковому «Медвіні» Максим Кідрук готував смачнючий мус із ківі «На Зеландію!». «Передісторія» цієї легкої екзотичної страви, яку по ходу її приготування письменник назвав привітиком новозеландцям, така: минулого року письменник був серед учасників подорожі–акції «На Зеландію!», які відстоювали честь українок, протестуючи проти скандального радіо–конкурсу Win a UkrainianWife («Виграй українську дружину»). Якщо абстрагуватися від політики, мус «На Зеландію!» — екзотично і смачно, сама пробувала. Отож, щоб приготувати новозеландську екзотику, беріть 4 ківі, 100 г вершків для збивання (або готових збитих вершків із балончика), 3–4 столові ложки імбирного сиропу, одну — маринованого (вареного) імбиру, 2 великі бізе, 4 великі крекери.
Імбирний сироп у нас знайти важко (принаймні письменнику не вдалось), тому він його готував власноруч. Узяв 150 мл води, 100 г цукру, маленькими тоненькими смужками нарізав чищений імбир — стільки, щоб вони вкривали повністю дно не дуже широкої посудини, в якій буде варитися сироп. Варити 30—40 хвилин, час від часу помішуючи. Швидше за все, сиропу для приготування однієї порції мусу з ківі буде забагато. Тому переливайте його в банку разом зі смужками імбиру, і закритим можете тримати у холодильнику 3–4 тижні.
Тепер, коли у вас точно є всі інгредієнти, беремося готувати десерт–мус. Спочатку на маленькі часточки треба покраяти ківі, до них додати подрібнені крекери та бізе і наостанок — імбирний сироп вже із вареним імбирем. Зверху — вершки і по кілька шматочків ківі. Сервірувати десерт найкраще у прозорих склянках–келихах–вазочках.
Найулюбленіша страва мандрівника — італійська паста у тунцево–шпинатному соусі, яку по–нашому можна назвати українськими макаронами з тунцем. Рецепт приготування страви простий і швидкий. Спочатку треба поставити варити спагеті, як написано в інструкції на упаковці макаронних виробів, а тим часом готувати соус. На сковорідку викласти 0,25 мл густої сметани, додати 3 ложки улюбленого плавленого сирку з пластикових баночок, шпинат. (Якщо свіжий, то пучок дрібно–дрібно нарізаного; якщо заморожений, то 2–3 розморожені пластинки. До речі, із замороженим шпинатом страва матиме кращий зеленіший колір, але зі свіжим — смачніше). Усі інгредієнти на сковорідці гарненько перемішати, додати консервований тунець (100 г) у власному соку (ні в якому разі не в олії), трішки посолити, знову перемішати, потримати ще хвилину, постійно помішуючи. Під час приготування вогонь має бути середнім.
Якщо ви прочитали «Мексиканські хроніки» Максима Кідрука, знаєте iсторiю про те, як молодий українець, ідучи за безумним покликом серця, рвонув на інший континент за дванадцять тисяч кілометрів від дому і наодинці пройшов Мексиканські Сполучені Штати від Тихого океану на заході до Карибського моря на сході. Власне, першою мандрівкою письменника за океан була подорож у Мексику, він і описав її. Чим смачним запам’яталася Максиму ця подорож? Скажімо, мексиканським соусом гуакамоле. Щоб його зробити, подрібніть 2 авокадо (якщо важко перемелюється в блендері, додайте чайну ложку оливкової олії), великий помідор, 0,5 ріпчастої цибулі, свіжу перчину чилі (це для любителів гострого, а загалом без цього складника можна преспокійно обійтись), 2–3 столові ложки лаймового соку, сіль за смаком, кілька крапель соусу табаско. Також не завадить столова ложка дрібно порізаної кінзи. Усі інгредієнти можна швидко змішати у блендері. Втім соус виглядає красивішим, коли складники гарненько розчавити в ступці чи розім’яти виделкою. Так, щоб залишились невеличкі шматочки м’якоті. Є соус — приправити ним можна і овочі, і макаронні вироби, і рис.
Якщо не знаєте, Макс Кідрук став першим офіційно зареєстрованим українцем на острові Пасхи. Було це майже три роки тому, улітку 2009–го. Тоді молодий чоловік вирушив у другу велику подорож — до Південної Америки. Відвідав Еквадор, Перу, Чилі, а звідти — і на Пасху. Ця поїздка надихнула письменника на книжку «Подорож на Пуп Землі», яка вийшла у двох томах. З південноамериканських смакот Кідруку найбільше сподобався перуанський алкогольний коктейль PiscoSour. Щоб ним посмакувати, змішайте 60 мл pisco — виноградної горілки, 30 мл свіжовичавленого лимонного соку (або лаймового), 2 білки перепелиних яєць. Додайте лід — і насолоджуйтеся життям.
Багато згадок у письменника про мандри до бразильського заповідника Пантаналу, які стали основою книги «Любов і піраньї», та до країн Близького Сходу: Лівану, Сирії, Йорданії та Єгипту. Максим Кідрук цілий місяць проводить у пустелі Сахара, відвідавши всі п’ять оаз: Дахла, Аль–Харґа, Фарафра, Бахарія та Сіва. Ба, навіть став випадковим учасником єгипетської революції. Але зараз не про це. У спекотних регіонах Макс навчився боротися з високою температурою і задухою за допомогою їжі. Один із апробованих ним способів порятунку по–європейськи — холодний іспанський суп гаспачо. Для його приготування знадобиться 3 великих спілих помідори, 2 середніх огірки, червона болгарська перчина, зубчик часнику, півтори столової ложки оливкової олії, сіль, перець за смаком, чайна ложка червоного винного оцту, чашка крижаної перекип’яченої води. З овочів треба зняти шкірку, порізати, присмачити і збити в блендері . Потім додати воду, розмішати і поставити в холодильник мінімум на 30 хвилин. Перед тим як подавати до столу, прикрасити петрушкою. Гаспачо смакує з крутонами — обсмаженими шматками хліба.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
