Історичний календар — жанр давно популярний. За радянських часів чи не в кожній оселі висів відривний календар, де на лицьовому боці кожної сторінки містився перелік подій, що трапилися цього дня в історії, а на звороті — розширена оповідь про одну з них. Величезними накладами випускали книжки під назвою «Календар знаменних і пам’ятних дат». Дотепер щоденні газети і телеканали мають рубрики на кшталт «Цей день в історії»; навіть на моніторах у київському метрі це є. Схоже, утилітарно–інформаційна функція для історичних календарів навіть не головна; вони привертають несвідому увагу передовсім своєю заспокійливою психологічною дією — оберігають людську пам’ять від дискомфортних «білих плям». Календарі — фантоми тяглості часів.

Двома китами, які зазиватимуть киян купити «істочнік знаній» на книжковому ярмарку «Медвін», стануть акції «Ніч еротичної поезії на кухні» та віртуальна громадянська ініціатива «День без матюків».

«Ми уточнювали відібрані об’єкти — будинок у Тбілісі, де будуть знімати дім голов­ного героя, натуру для відтворення зйомок фільму «Легенда про Сурамську фортецю». Також зробили велику роботу з кастингу — практично відібрали грузинських акторів. Остаточні рішення будуть за кілька тижнів. Тоді й оголосимо імена затвер­джених акторів», — забобонність чи то обережність Володимира Козиря, виконавчого продюсера картини, зрозуміла. Тбілісі зовсім недавно відвідали ключові творці кінопроекту «Параджанов»: Олена Фетісова — автор сценарію, співрежисер та продюсер (кіностудія «Інтерфільм», Україна), Серж Аведікян — виконавець головної ролі та співрежисер, Роман Балаян — креативний продюсер. За словами Володимира Козиря, у фільмі — понад 60 ролей, головні ж дві — Параджанова та його дружини Світлани. «Будуть ще кілька центральних образів. Серед них — близькі друзі Параджанова: Додо, Лаерт та інші. Акторів відбирають серед грузин та вірмен».

На вихідні інтернет облетіла новина — анонсований мультимедійний фестиваль Гогольfest не відбудеться і цього року. Зізнаюся чесно, неочікуваною для мене вона не була. Кілька місяців тому, виловлюючи художнього керівника фестивалю Владислава Троїцького для інтерв’ю — режисера активно запрошують до своїх проектів театри інших країн, тому застати в Україні його можна не завжди — в останній момент я змушена була змінити тему нашої розмови. Троїцький принципово не хотів говорити про Гогольfest–2012.