Микола Лукаш. (з сайту kameniar.franko.lviv.ua.)
Матеріал про видатного українського перекладача і поліглота Миколу Лукаша, що був опублікований в «УМ» 21 грудня минулого року, схвилював читачів нашої газети. Особливо боляче вони сприйняли те, що пам’ять талановитого перекладача «Фауста», «Дон Кіхота», «Декамерона» та інших відомих творів світової класики, належним чином так і не пошанована. Навіть у Києві, на будинку, де мешкав Микола Лукаш, i досі немає навіть скромної меморіальної таблички.
Після виходу матеріалу в редакцію «УМ» надійшов лист iз Коломиї, що на Івано–Франківщині. Зворушені читачі виявили бажання виготовити пам’ятну дошку безкоштовно. «Шановна редакціє! Пише вам пенсіонерка, яку зацікавила постать Лукаша. Дочка привезла статтю «І наш, і ваш Лукаш», яка нас усіх схвилювала до болю. Мої діти — Галина і Володимир Римарi — художники–скульптори, автори першого пам’ятника Михайлові Грушевському в Коломиї, зять — автор багатьох робіт, зокрема пам’ятників Маркіяну Шашкевичу в селі Спас, Назарію Яремчуку у Вижниці, Тарасу Мельничуку в Уторопах, співавтор пам’ятника Тарасовi Шевченку в Коломиї. Отож вони виявили бажання виготовити безплатно пам’ятну табличку Миколі Лукашу чи то для Києва, чи для рідного міста на Сумщині. Правда, за умови, що всі формальності з дозволом на встановлення та перевезення візьмуть на себе Спілка письменників України або зацікавлені особи. З повагою, Н. Ганцяк».
За порадою Леоніда Череватенка, упорядника книги спогадів про Миколу Лукаша «Наш Лукаш», ми зв’язалися з Іваном Васюником, який iз 2007 по 2010 роки був віце–прем’єром. У 2009 році він очолював оргкомітет iз відзначення 90–річчя відомого перекладача. Тоді ж було видано указ Президента Віктора Ющенка про відзначення ювілею Миколи Лукаша. Серед заходів, передбачених указом, було передбачено й «увічнення пам’яті Миколи Лукаша на його батьківщині». Також планувалося, що буде відкрито меморіальну дошку в Києві. Іван Васюник пообіцяв допомогти у вирішенні організаційних питань щодо процедури дозволу на встановлення пам’ятної таблички. Копію листа «УМ» надішле Івану Васильовичу та візьме цю справу під контроль.
Ніхто до сьогодні не знає ні її точної дати народження, ні приблизного року смерті, ні місця поховання. Не дійшло до нашого часу і жодної фотографії чи портрета письменниці, оскільки вона не мала власних дітей і внуків, які могли б зберегти для історії подібні свідчення. >>
Тарас Шевченко прожив коротке і тяжке життя. Він помер у 47 років, з яких 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років поет був порівняно вільною людиною. >>
Наближається 155-та річниця з дня народження мецената Євгена Чикаленка. Чикаленко п’ять років добивався дозволу царської цензури на видання своїх україномовних книжок, оплачував гонорари Бориса Грінченка і допомагав хворому Іванові Франку, уже сам бідуючи. >>
Королеві Великої Британії Єлизаветі ІІ 21 квітня виповнюється 90 років. За традицією, день народження королеви святкується двічі на рік, тому майже увесь 2016-й у Британії вважається ювілейним. Без сумніву, Єлизавета ІІ на цей час є найвідомішим монархом світу. >>
Нещодавно в Музеї шістдесятництва відкрилася виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику, культурологу, філософу, археологу, громадському діячеві — Михайлу Юліановичу Брайчевському. Лише найближче оточення вченого знало його ще й як неабиякого поета та художника. >>
Жива легенда стверджує — допоки Оранта молитиметься за Україну в Софії Київській — незнищенним буде український дух, український народ. Тому й, певно, жодна нація цього світу не має такого сузір’я видатних жіночих постатей, які творили національну та світову історію, зупиняли світове зло, ставали символами незламності людського духу та проривного пасіонарного чину в найкритичніших для народу буревіях історії… >>
