Витягли з–за лаштункiв...

15.12.2011

Прочитав недавно в газетi «Комсомольская правда в Українє» розмову з генерал–лейтенантом юстицiї, колишнiм заступником Генпрокурора України Миколою Обiходом, який ще при Кучмi керував розслiдуванням справ Юлiї Тимошенко. Вразила цифра, яку вiн назвав: у 8000 томiв зiбрано матерiали так званої справи «Тимошенко—Лазаренко». Вiн особисто збирав докази i знає, хоч нинi не працює в Генпрокуратурi, що цi кримiнальнi справи лежать на полицях. Пан Обiход зазначив, що вiн, як iще багато юристiв, вважав i вважає, що Генпрокуратура закрила їх незаконно. А от Верховний Суд сам не припиняв цих справ, не перевiряв законностi, повнiстю проiгнорувавши необхiдну процедуру, i не приймав ухвалу про пiдтвердження законностi рiшення прокуратури.

Зрештою те, що ухвалив ВС, довгi роки приховували...

І от, як кажуть, струсили пил iз тих томiв. Добре було б, якби наш полiтично малограмотний, а патрiотично дуже байдужий електорат прочитав би ту шпальту в «Комсомолцi» й ближче познайомився зi своїми «героями». Тими, хто «повернув» заощадження, вкраденi конаючим СРСР, «створив контрактну армiю», зрадив Президента Ющенка, Майдан, а вiдтак i Україну, в комфортi з Путiним добився «достойної» цiни на газ (450 доларiв 1000 м3 — вдвiчi бiльшої, нiж має бути) та недостойної цiни за його транспортування територiєю України, хто розривав Конституцiю України в полiтичному екстазi з очiльниками Партiї регiонiв i, зрештою, привiв їх до влади.

Така моя думка, бо деякi «акули пера i слова» (не тiльки журналiсти, а й знанi письменники) пролили вже море слiз: випустiть Юлю i край. Мабуть, мрiють, що вона утре їм сльози зеленою «серветкою», як вийде з буцегарнi.

І Європа стогне. Бо їм потрiбнi не закон, не демократiя, не вiдданiсть своїй державi, а лише Ю. В. Тимошенко. Аякже, хто ще так задешево (з амбiцiй, за хабар, з переляку) може здати свою країну? Правда, є самовисуванець на замiну, бо ЮВТ чи вийде, чи не вийде з–за ґрат, але в тираж точно виходить. І не який–небудь ортодоксальний православний, не єврей i навiть не католик, а протестант. Чуєте, протестантськi Нiмеччина, Францiя, Англiя i заокеанська Америка, для вас сказано у Шустера на лайвi: протестант?

Але й ти, український виборцю, придивляйся: якщо чорненька, непоказна мишка перетворилася на слiпучу блондинку ледi–lie, то що може вирости iз протестанта–кролика? Думати треба. Як казав мудрий Ібрагiм–Огли: сiм разiв вiдмiр — один зарiж. На виборах.

Бо якщо буде й надалi у нас жалюгiдна яценюцько–тимошенкiвська опозицiя з пiдстеленими пiд нею кириленкiвцями, то добра Українi не чекати. Буде лише велика шкода, така, яку зробила Ю. Тимошенко.

Олександр ІЩЕНКО
Хмельницький
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>