Років десять потому, як iнтернет став чи не наймасовішим засобом обміну інформацією, українська література «доросла» до появи електронних книжок. Вони з’явилися якось відразу букетом. Чи, може, просто прийшов час сказати це слово — «електронна книжка»? Направду, хіба вона не існувала дотепер? Від того моменту, як нас вразила легкістю свого буття бібліотека Мошкова? Хіба дотепер ми не знали, що існує література в iнтернеті? Хіба не було самвидавних проектів і е–бібліотек в українському сегменті?

Три роки знімальний майданчик фільму «Дау» був центром прискіпливої уваги журналістів, студентів, активної молоді й інших творчих осіб. Проте режисер картини, молодий і амбітний росіянин Ілля Хржановський, допускав до святая святих лише вибраних, розпалюючи цікавість медіа прицільним пострілом чергової інформаційної бомби. Останній залп «Дау» дав на початку листопада, коли прощання з віртуальним кінематографічним світом пройшло у формі вечірки. Як пізніше з’ясувалося, людей зібрали на зйомки фінальної сцени картини, де, згідно з задумом режисера, молодь мусила цинічно відтанцювати на руїнах храму радянської науки. Втім це зовсім не означає, що зняте дійство ввійде до змонтованої картини — про непередбачуваність Хржановського вже почали ходити легенди.