Якби мене запитали, якi подiї в моєму життi найбiльше запам’яталися, я б назвав двi. Перша. Менi йшов шостий рiк. Улiтку ранесенько я прокинувся вiд страшного гуркоту. Сидячи на лежанцi, переляканими очима спостерiгав за метушнею в хатi. Батьки сновигали, скидаючи речi в якийсь лантух. Хатнi дверi вiд гуркоту й струсiв раз по раз вiдчинялися, i батько пiдпирав їх якимись полiнами. Пам’ятаю його слова: «це вiйна». Друга пам’ятна подiя, учасником якої менi довелося бути, вiдбулася в серпнi–вереснi 1956 року. Ось про неї я й хочу розповісти.