Воїн, жінка, кімерієць...

28.09.2011
Воїн, жінка, кімерієць...

«Солоха» — один із найбільших курганів запорізького регіону. (Фото з сайту vrschool2.ks.ua.)

Царська Скіфія і Геррос, Гілея і Гіперборея, країна амазонок і Кімерія, Царство Германаріха і Сарматія... Напрочуд різні імена місцини, що лежить між Азовом, Дніпровими порогами і Донецьким кряжем, увічнили Біблія й ассиро–вавилонські таблички, древні Гомер, Птоломей, Геродот, Страбон. Поляки ж, роздратовані неприступністю нижнього запорожжя, іменували цей край не інакше, як «Дике поле». Наразі ж археологи, з огляду на результати розкопок, зауважують: це «прізвисько» необхідно якщо не забути, то бодай відтермінувати у глибину тисячоліть.

У вересні, приміром, було знайдено унікальний могильник — своєрідне нашарування культур відразу трьох епох — середньовіччя, древньої бронзи і праслов’янської. Першому з розкопаних під пшеничним полем поховань щонайменше двадцять сторіч. У ньому археологи спершу знайшли «гостинці» від скіфів, а за кілька десятків метрів — предмети «бронзової» епохи, а також останки жінки знатного роду і фрагменти посуду прадавніх слов’ян. Деякі з жіночих прикрас, стверджують експерти, є унікальними, таких не знайти у жодному музеї світу!

Головне те, що на часі остаточне спростування твердження теоретиків «Дикого поля», начебто у цьому краї до ХVI сторіччя не було жодного поселення наших предків.

Генеральний директор національного заповідника «Хортиця» Максим Остапенко розповів кореспонденту «УМ», що тривають й раніше розпочаті розкопки древніх курганів. До лабораторії археологічних досліджень Запорізького національного університету передано п’ять скелетів з кургану, розкопаного у Хортицькому районі. Місцеві фахівці, інформує прес–центр університету, залучили до вивчення «гостинців» наукового співробітника Інституту археології НАН України Людмилу Литвинову. Киянка акцентує, що таких древніх поховань дуже мало, ще менше — антропологічного матеріалу для поглибленого аналізу, завдяки якому можна встановити стать знайдених предків і тривалість життя, етногенез і навіть шляхи міграції народів.

До речі, під час розкопок на Правому березі Дніпра було знайдено також поховання заможного кімерійця, каже Геннадій Тощев, завідувач лабораторії археологічних досліджень ЗНУ. Товстий шар землі й каміння зберегли не лише кістки вершника і його коня, а й лощену корчагу, застібки для колчана, інші кістяні атрибути воїна.

Успішно працює експедиція За­порізького університету також і в Приазовському районі. Під час розкопок Ногайського і Печенізького поховань кургану Орта–Тюбе (з тюркського — «Середній пагорб») археологи на чолі з Михайлом Єльниковим знайшли останки воїна, а також вудила та інші предмети кінської збруї і зброї наших предків. Незвично, що фінансує роботу запорізьких науковців компанія, капітал якої спершу був спрямований винятково на спорудження у Приазовському районі вітряків, що генерують енергію.

Розкопки — процес зазвичай важкий і тривалий, з непередбачуваним результатом. Спрогнозувати можна хіба що дефіцит фінансування і скруту з базою для досліджень знахідок. Адже запорізькі археологи, приміром, лише добувають з–під пластів землі/часу унікальні курганні експонати, рихтують, очищають й описують їх; антропологічний обробіток, палеозоологічний чи мінералогічний аналізи — це вже «парафія» фахівців лише столичних.