Українська держава чи не першою у свiтi в новiтнi часи оформила новий тип суспiльно–полiтичного ладу — олiгархат. У такiй державi вся полiтична, економiчна, судова влада зосереджена в руках купки олiгархiв, фактичних i формальних її володарiв. Ще давньогрецький фiлософ Платон стверджував, що «олiгархи — люди, жадiбнi до грошей, i, як дикуни, шанують золото та срiбло»...
Олiгархiчний клан в Українi має свої специфiчнi особливостi. Нашi доморощенi олiгархи виросли з компартiйної i комсомольської номенклатури, яка вiрно служила кремлiвським бонзам. Бiльшiсть олiгархiв належить до нацменшин, яким бiльшовицька Москва надавала владу в Українi, не довiряючи мiсцевим кадрам. Нашi олiгархи стали супербагатiями в першому поколiннi, вилiзши «з грязi в князi», нехтуючи законами i мораллю, користуючись кримiнальними методами, часто самi є вихiдцями з кримiналiтету.
Та найгiрше те, що вони є природними ворогами i гнобителями титульної української нацiї, що успадкували вiд своїх бiльшовицьких попередникiв. Ворогами економiчними, соцiальними та культурологiчними, продовжувачами росiйської колонiальної iмперської полiтики, гаслами якої були «подiляй i володiй», «давi хохла».
Просте риторичне запитання: за якими державними чи економiчними законами нашi олiгархи можуть у 2—5 разiв примножити свої багатства за один рiк? Лише за рахунок нещадної експлуатацiї робочої сили, виробничих потужностей та української землi, недотримання екологiчних законiв i моральних норм. Оплата працi за однакову продукцiю на пiдприємствах олiгархiв у 2—5 разiв нижча, нiж у наших близьких сусiдiв, i у 15—20 разiв — нiж у розвинутих країнах. Так, наприклад, сталевар в Українi, виплавивши тонну сталi, отримує 2 долари як зарплату, у ФРН — 40 доларiв. Наш олiгарх рiзницю в 38 доларiв кладе у свою кишеню, купуючи житло в Лондонi за 150 мiльйонiв фунтiв стерлiнгiв. Це змушує мiльйони українцiв шукати кращої долi та заробiткiв за кордонами рiдної Батькiвщини. Олiгархам надзвичайно вигiдна трудова емiграцiя українцiв, яка вирiшує багато їхнiх полiтичних, економiчних, соцiальних i гуманiтарних завдань. У країнi зменшується кiлькiсть протестного електорату, процент безробiття, рiзнi доплати найбiднiшим. Крiм того, заробiтчани переказують або привозять на Батькiвщину щорiчно 10—15 мiльярдiв доларiв США, що рятує економiку держави вiд краху.
Пiдiм’явши пiд себе всi гiлки влади, в тому числi й Президента, очолюючи Партiю регiонiв, олiгархи намагаються спрямувати соцiально–економiчний розвиток держави у вигiдне їм русло. Привласненi олiгархами ЗМІ пропагують чужу низькопробну попсу, насильство, вiйни, алкоголiзм та iншi вади. Небувалого розмаху набуло приниження українцiв як нацiї, її iсторiї, культури, самобутностi. Чи скоро вже увiрветься терпець у принижених у своїй державi хохлiв, малоросiв, мазепинцiв, петлюрiвцiв, бандерiвцiв, ющенкiвцiв та iнших суспiльних груп, на якi нас подiлила Москва?
Багатостраждальний український народ пережив страшнi лихолiття — переживе й олiгархат. Вiн непереможний, вiками звик оживати пiсля нацiональних катастроф, як легендарний Фенiкс, переживе й олiгархiчну деспотiю, економiчний визиск, нацiональне приниження, соцiальний гнiт та iншi негаразди, якi так часто експортує нам ненажерливий пiвнiчно–схiдний сусiд.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
