Арешт у мерії

07.09.2011

Проблема водопостачання 120–тисячного міста на березі Азова мала б канути в Лету бодай навесні поточного року — потому, як 24 березня Вищий господарський суд України врешті–решт прибрав київське ТОВ «Чиста вода» з ринку комунальних послуг Бердянська. Бо ж упродовж майже двох років так званий концесіонер займався лише збиранням платежів — і жодних потуг з обіцяного (аж на 120 млн. гривень!) удосконалення зношеної водомережі. Доки Феміда узаконювала розірвання мерією концесійного договору з ТОВ, його керманичі встигли перекачати на столичні банківські рахунки понад 300 мільйонів гривень. Залишили по собі купу боргів перед обленерго, облводоканалом тощо — і ретирувалися. Чи ж назавжди?

Уточнення логічне з огляду на подальший перебіг подій. Міська влада створила комунальне підприємство «Бердянськводоканал», право ж надавати відповідні послуги воно одержало лише наприкінці червня. Схоже, ніби у Києві хтось пригальмував процес видачі ліцензії новому КП, тим самим подовживши чинність договорів «Чистої води» з юрособами, аби де–юре вигнаний концесіонер де–факто й надалі викачував платежі з підприємств і бюджетних організацій Бердянська. Нонсенс, адже роботи аварійних бригад iз ліквідації постійних проривів на водогонах iз березня фінансує міська казна.

Пік епатажу припав на 9 серпня, коли директор новоствореного КП Валерій Семенюта планом виходу з тупика поділився на шпальтах місцевої газети і на засіданні міськ­виконкому, члени якого того вівторка, зокрема, затверджували технологічні нормативи для міськводоканалу. Не знав пан Валерій, що на виході його вже чекали правоохоронці з наручниками.

Новина: «Директора заарештували!» — підняла на ноги увесь колектив міськводоканалу, і кількасот його працівників почергово пікетували мерію, прокуратуру, міськвідділ міліції і суд. Затримання свого керівника люди сприйняли як замовлення керманичів «Чистої води», котрим, попри рішення ВГСУ, кортить повернутися на привабливий ринок послуг міста–курорту. Про це кореспонденту «УМ» сказала голова профкому міськводоканалу Людмила Мисіва. Вона зауважила, що арештом керівника біди колективу не завершилися: «Наступного дня правоохоронці фактично блокували роботу підприємства, вилучивши системні блоки комп’ютерів, документацію...».

Акції протесту тривали упродовж десяти днів. Звільнення затриманого директора з–під варти пікетувальники таки добилися. Але прокуратура відразу ж знову його затримала, інкримінувавши ще один злочин. Аби дізнатися, у чому підозрюють опального директора КП, і почути коментар ситуації з перших вуст, кореспондент «УМ» зустрівся з бердянським міжрайонним прокурором Володимиром Марачем.

— Слідство триває. Коли завершиться? Думаю, що наприкінці вересня. На стадії досудового слідства можливе задіяння додаткових статей Кримiнального кодексу. Наразі йому інкримінують зловживання службовим становищем, шахрайство з фінансовими ресурсами, службову підробку і легалізацію коштів, здобутих злочинним шляхом».

Прокурор пояснив «УМ», що у 2009 році пан Семенюта, очолюючи тодішнє ДКП «Бердянський міськводоканал», без обов’зкового узгодження з міськрадою уклав угоду, внаслідок якої у підприємства виник фіктивний борг перед облводоканалом, який було покрито з держбюджету. Тим самим державі завдано збитків на суму понад 3,5 мільйона гривень. Чому карну справу розслідують лише тепер? Зі слів Володимира Марача, комісія КРУ заактувала згадані порушення у січні минулого року, однак дирекція ДКП постійно оскаржувала акт у судових інстанціях: «Вони дійшли аж до Верховного Суду, який на початку липня визнав акт правочинним. Після цього ми й активізували слідчі дії».

Те, що Валерія Семенюту «замовили» очільники «Чистої води», прокурор спростовує. Водночас визнаючи вірогідність повернення ТОВ–нахаби на ринок комунальних послуг Бердянська: «Як споживачеві мені байдуже, хто доправлятиме воду з Дніпра, — сказав пан Марач. — Головне, аби ця послуга була належної якості».

Наостанок — логічна паралель: «чистоводні» завдали державі збитків удесятеро більше, аніж Валерій Семенюта. Але судитимуть, судячи з усього, лише опального директора колишнього ДКП. Хто ж сумнівається, що боротьба з корупцією і злочинністю в Україні вельми специфічна?