«Крос» iз ХVІ у ХХІ столiття

Через брак коштів у організаторів на цьому всеукраїнському фестивалі, що відбудеться у Полтаві вже вдев’яте, вперше обійдуться без «найгучніших» рок–днів на Співочому полі. За таких обставин він «звужується» до більш камерних днів українського кіно та музики українського бароко ХVІ—ХVІІІ століть, а також сучасної співаної поезії. «Кіношні» дні триватимуть 9—10 верес­ня у великій залі обласного Центру естетичного виховання учнівської молоді, музично–пісенний — 11 вересня у театрі ім. Гоголя. Про це днями на прес–конференції у Полтаві повідомив фундатор фесту і його незмінний директор, народний депутат–«нашоукраїнець», голова обласної організації товариства «Просвіта» Микола Кульчинський.

Кіно представлятимуть знаний режисер і педагог Михайло Іллєнко та його учениця, переможниця Каннського кінофестивалю у категорії короткого метра Марина Врода. Після перегляду фільму пана Михайла «Фучжоу» він розповість і про нову, тільки–но завершену стрічку «Той, що пройшов крізь вогонь», у якій ідеться про легендарну долю уродженця Полтавщини, Героя Радянського Союзу, льочика–аса Івана Даценка, котрий після війни, за версією багатьох дослідників його біографії, став вождем індіанського племені. Марина Врода презентуватиме свою знамениту короткометражку «Крос». До розмови про перспективи українського кіно долучаться і її колеги — молоді режисери Юлія Гоголь та Дмитро Сухолиткий–Собчук.

Музику доби Гетьманщини виконуватимуть в останній день фесту — столичний ансамбль під орудою Костянтина Чечені та «Хореа козацька» із Тарасом Компаніченком. До речі, розповіді пана Тараса про музику українського бароко не менш захоплюючі, ніж його спів, — про першовитоки й нюанси цього ще не відкритого більшістю феномену він може говорити годинами. Такою ж захоплюючою обіцяє бути і презентація сучасної співаної поезії, більш відомої як бардівська пісня, у виконанні Едуарда Драча, Сергія Мороза, Ігоря Якубовського, Олени Голуб та Олега Олешка.

«Батьки» фесту добре усвідомлюють: цього року «загублено» фактично головну його «фішку», якою була і залишається рок–музика (нагадаємо, що «Мазепа» починався саме як рок–фестиваль), але... З великими потугами їм ледь вдалося «нашкребти» кількадесят тисяч гривень на проведення згаданих менш затратних заходів, до останнього часу не було відомо, чи відбудеться дев’ятий фест узагалі. На рок–дні, за словами Миколи Кульчинського, потрібно було ще 200 тис. гривень. «На жаль, такої допомоги від спонсорів ми так і не дочекалися, — говорить народний депутат. — Хоча обіцяв навіть віце–прем’єр Сергій Тігіпко, до якого я звертався передовсім як до людини культури, мецената кінофестивалю в Одесі. Та навзаєм від мене, здається, чекали підтримки пенсійної реформи.

Тому зараз думаємо над тим, як надалі зробити наш фестиваль самоокупним. Іншого шляху, ніж запровадити плату за вхід на Співоче поле для глядачів, поки що не бачу. Тому вже з березня наступного року спробуємо розповсюджувати квитки насамперед серед полтавських студентів, молоді. Як на мене, 60—70 гривень із кожного потенційного глядача дводенної програми цілком вистачить і для організації рок–марафону, і для запрошення хедлайнерів, зірок. Власне, то будуть пожертви на просування сучасної української музики, зокрема того її «формату», який має багатьох прихильників, але вважається «неформатним» серед грошовитих «законодавців моди» на телебаченні та радіо».