Щось нечисте

04.08.2011

Недавно минуло 25 рокiв жахливої техногенної катастрофи на Землi — аварiї на Чорнобильськiй АЕС. Потерпiлими вiд наслiдкiв аварiї є й тi, кого вiдселили з Полiсся у так званi «чистi зони», тобто переселенцi.

Нашi сiм’ї вiдселили з Чорнобильської зони в 1994 р. у с. Бурдiвка Єремiївської сiльської ради Роздiльнянського району Одеської областi, де за кошти держбюджету було збудовано 17 житлових будинкiв для переселенцiв, але одержали житло та нинi проживають тут усього двi сiм’ї. Та й для цих двох сiмей на всю сiльську раду (а це близько двох тисяч жителiв) не створено належних умов для проживання та трудової дiяльностi, хоча є вiдповiдний закон України. Але вiн для нашої мiсцевої влади не закон. Навiть таке просте питання, як забезпечення наших сiмей присадибними дiлянками в мiнiмальних розмiрах (0,25 га), досi не вирiшено, навпаки, мiсцева влада просто забрала видiленi при переселеннi земельнi дiлянки та передала (а може, й продала) iншим громадянам.

Нашi сусiди з прилеглої вулицi мають у користуваннi по 0,50—0,80 га, а для наших сiмей залишилося по 0,12 га разом iз житловими будинками, пiдсобними та господарськими будiвлями, навiть кiлька кущiв картоплi посадити нiде. І це тодi, коли Прем’єр–мiнiстр України Азаров пропонує всiм брати лопати та заробляти на життя. Лопати в нас є, а от землi немає, i це в Одеськiй областi, де землю розбазарюють налiво–направо. Із 20 сiмей, якi проживають на Чорнобильськiй вулицi, тiльки нашi двi сiм’ї мають земельнi дiлянки по 0,12 га, решта — значно бiльше. Куди ми тiльки не зверталися — до сiльради, райдержадмiнiстрацiї, облдержадмiнiстрацiї — вiдповiдi не отримали. А вiд односельцiв тiльки й чуємо: «Понаєхалi здєсь всякiє...» А ще й натякають: за землю треба платити, тобто дати хабара.

Право на земельнi дiлянки нам гарантувала держава, але все вирiшують мiсцевi князьки: хочу — дам, не хочу — не дам.

Крiм цього, з генплану села Бурдiвка зникли вулиця Чорнобильська та план вiдводу земельної дiлянки пiд її забудову. Виходить, що майже 18 рокiв ми живемо в будинках, збудованих без вiдповiдної документацiї, та ще й за бюджетнi чорнобильськi кошти.

Один iз нас, Смик Олексiй Адамович, так i не дочекався обiцяної землi, помер у вiцi 49 рокiв вiд страшної «чорнобильської» хвороби та моральної травми, коли сусiд самовiльно забрав частину його городу. Ось так «пiклуються» про переселенцiв–чорнобильцiв в Одеськiй областi. Якщо й далi до нас буде таке ставлення, то вимагатимемо вiд держави повернути нас назад, у Чорнобильську зону, в такiй «чистiй зонi» ми проживати не хочемо.

Сiм’ї МАКАРЧУКІВ та СМИКІВ
с. Бурдiвка, Роздiльнянський район,
Одеська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>