На жаль, проект пенсiйної реформи не передбачає полiпшення пенсiйного забезпечення найзнедоленiшого населення — селян, колишнiх колгоспникiв, пенсiї в них мiзернi, набагато меншi, нiж у робiтникiв i службовцiв. Працю колгоспника оцiнювали трудоднями, якi майже не виплачували, бо держава доводила колгоспам непосильнi плани хлiбозаготiвель. На трудоднi майже нiчого не залишалося. У народi ходила така приповідка: «Горох, жито, пшеницю завезем за границю, просо, гречку, ячмiнь i овес забере МТС, а одна квасоля пишається, що в колгоспi лишається». Ще селянин мусив платити податок на прибуток, здати 40 кг м’яса, 200 л молока, 200 яєць, 200 кг картоплi, заплатити за дерева i кущi на присадибнiй дiлянцi.
Податки державi платять i мешканцi мiст, хоча й меншi. Але за рахунок податкiв у мiстах будують житло, культурнi, навчальнi, медичнi заклади, iнфраструктуру, а в селах це робилося за кошти селян.
Прикро, що у Верховнiй Радi нiкому захищати iнтереси селян. Ранiше була фракцiя селянської партiї, а пiсля того, як її «приватизував» В. Литвин, вона змiнила назву i тепер пiдтанцьовує Партiї регiонiв.
...У 1960—80 роки минулого столiття держава доводила плани продажу зерна колгоспам i радгоспам за цiною 60—100 крб. за тонну. При виконаннi плану доводили додатковi плани, залишаючи обмаль на оплату колгоспникам i на корм худобi. Сiм’я колгоспника у кращому випадку одержувала за рiк тонну зерна на заробленi грошi. Водночас середня зарплата робiтникiв i службовцiв була вiд 78 до 248 крб. за мiсяць. Тобто те, що заробляв колгоспник за рiк, робiтник або службовець отримував за один мiсяць. Така несправедлива рiзниця в оплатi працi колгоспникiв порiвняно з робiтниками i службовцями тепер iснує i в пенсiях.
Я внiс у Комiтет Верховної Ради у справах пенсiонерiв, ветеранiв та iнвалiдiв пропозицiю: аби осучаснити зарплату для нарахування пенсiй, треба встановити для колишнiх колгоспникiв мiнiмальний коефiцiєнт зарплати — 1,5. Комiтет цю пропозицiю вiдхилив, посилаючись на дефiцит коштiв у Пенсiйному фондi. Чому ж тодi при дефiцитi коштiв пенсiї для держслужбовцiв залишаються на рiвнi 80—90 вiдсоткiв вiд зарплати, та ще й державнi допомоги для високооплачуваних чиновникiв, рiзнi пiльги?
Великий грiх економити кошти за рахунок знедоленого хлiбороба–годувальника.
Чим обумовленi такi високi пенсiї цiлої армiї державних службовцiв? Держслужбовець працює вiсiм годин на день у комфортних умовах, має на тиждень два вихiднi, 24 робочих днiв оплаченої вiдпустки. Селянин працює вiд свiтанку до ночi, без вихiдних днiв, без оплаченої вiдпустки, в дощ, холод, негоду. Колгоспниця до механiзованого вирощування цукрового буряку мусила обробляти 1 га посiву, а при механiзованому вирощуваннi — 2 га посiву. З ранньої весни до осiннiх заморозкiв вона не розгиналася. Восени збирала врожай, вантажила на автомашину. Доярки упродовж рокiв вставали вдосвiта, годували i доїли корiв i верталися в сiм’ю пiзно ввечерi. Механiзатори з ранку до вечора, а то й уночi працювали в полi, а взимку просто неба ремонтували технiку...
Внесок у скарбницю держави селяни вносили i вносять незрiвнянно бiльший, нiж чиновники. Слiд було б зробити спецiальний фонд для пенсiйного забезпечення селян. Кошти в цей фонд зобов’язати вносити власникiв промислових пiдприємств, якi за безцiнь приватизували власнiсть, створену, в основному, непомiрною працею хлiбороба.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
