На Чернечій горі «запахло» 2004–м

24.05.2011
На Чернечій горі «запахло» 2004–м

На Чернечій горі патріоти України співали Державний гімн щиро. (Фото Олега СИДОРЕНКА.)

У неділю зранку до Канева, де проходили заходи з нагоди 150–річчя від дня перепоховання Тараса Шевченка, суцільним потоком прибував народ з усіх областей України. Вклонитися Кобзареві приїжджали не лише офіційні делегації, а й звичайні сім’ї та цілі родини, навіть із малими дітьми.

 

«Сказали, коли відбудеться офіційне покладання квітів,
тоді й нам можна буде підійти»

На панахиді в Успенському соборі, яку проводить митрополит Черкаський і Канівський Софроній, стоять Прем’єр–міністр Микола Азаров, Голова Верховної Ради Володимир Литвин, народні депутати, черкаський «губернатор» Сергій Тулуб, голова Черкаської облради Валерій Черняк, інші «високопоставлені особи». По завершенні молитви за упокій великого поета починається хода до могили Тараса Шевченка на Чернечу гору. А там тим часом починається нагородження дипломами переможців Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої» та Першого міжнародного мовно–літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.

«Я така схвильована й рада, що мене відзначили саме тут, на Тарасовій горі», — ділиться враженнями з «УМ» десятикласниця з Кіровоградської школи №20 Люда Кравченко, яка перемогла завдяки своїм талановитим віршам про Шевченка.

Доки триває нагородження, до могили Тараса Шевченка безперервно йдуть люди з квітами. Але більш ніж за годину до початку офіційної церемонії така ідилія закінчується. З вінком до Кобзаря намагається пройти делегація Хмельницького національного університету, та охорона не пускає її до могили, а спрямовує праворуч у тінь дерев. «Сказали, коли відбудеться офіційне покладання квітів, тоді й нам можна буде підійти», — обурюються студенти.

Анну Герман освистали ще більше, ніж Миколу Азарова

Не пускають до могили Шевченка й об’єднану черкаську опозицію, що несе величезне полотнище Державного прапора. Кілька сотень людей під стягами «Нашої України», УНП, «За Україну!» «Свободи», БЮТ із гаслами «В своїй хаті своя правда, і воля», «Наробив ти, Христе, лиха!» пробують піднятися по східцях вгору, але охорона вправно перекриває їм шлях. У відповідь люди скандують «Ганьба!». А коли лунає оголошення про те, що до могили вже прямують Володимир Литвин із Миколою Азаровим, глас народу здіймається над Дніпровськими кручами так потужно, що хтось у гурті, який стоїть ближче до могили Шевченка, не втримується й пророкує: «Запахло» 2004 роком!».

Під обурливі вигуки «Ганьба!» розгублені представники влади, що не чекали такого «теплого» прийому, покладають квіти до могили Шевченка. Починається молитва в пам’ять про поета. Але народ знову скандує «Ганьба!» та «Геть московського попа!». Вигуки заглушують і виступ Голови ВР.

«Переконаний, що в цей день нам не треба кричати «Ганьба!», а треба зіставляти свої дії з діями Шевченка, бо він завжди говорив правду і діяв по совісті. Треба діяти так, як заповідав Тарас Шевченко», — говорить у мікрофон Литвин. «Не прикривайся Шевченком», «Як тобі не соромно!» — кричать йому з натовпу.

Виступ Миколи Азарова так само забивають вигуки та свист. «Сьогодні святий день для всіх нас. Тарас Шевченко, подолавши відстань від Петербурга до берегів Дніпра, повернувся додому й знайшов тут вічний спокій», — зазначає Прем’єр–міністр. Він каже, що Кобзар «пробудив національну гідність українців і віру у свої сили», й наголошує: «Пізнавати Шевченка треба протягом усього життя, починаючи з уперше прочитаного «Кобзаря».

Після глави уряду мікрофон бере керівник Головного управління з гуманітарних і суспільно–політичних питань адміністрації Президента Анна Герман, але її освистують ще більше, ніж Азарова.

«Прости, Тарасе, що не дали помолитися в спокої в пам’ять про тебе! Пробач, Тарасе, бо вони не знають, що творять», — заявляє пані Герман.

«Лицемірка!» — лунає у відповідь із натовпу.

Після офіційних промов хор імені Вірьовки співає «Реве та стогне Дніпр широкий». А щойно представники влади відходять від могили Шевченка буквально на кілька метрів, до мікрофона підбігає якийсь чоловік і вигукує, цитуючи рядки Шевченка: «Шановні українці! Перед вами виступали «раби, подножки, грязь Москви!».

На завершення офіційних заходів Микола Азаров заявляє представникам ЗМІ про те, що «это место одно такое в Украине и все, что мы наметили в плане реконструкции музея Тараса Шевченка, обязательно сделаем». Коментуючи офіційні заходи на Чернечій горі, Прем’єр щиро обурюється тим, як під час літургії люди вигукували «оскорбительные лозунги». На прощання хтось із журналістів запитує Азарова: «У відставку не збираєтеся?», але відповіді не одержує.

«Єдність українців стала б добрим подарунком Кобзареві»

Тим часом на Чернечій горі триває вшанування Шевченка. Народ несе поету квіти, знайомиться з експозицією в оновленому музеї. Приблизно о 16–й над Тарасовою горою здіймаються хмари й починається дощ. Люди прагнуть сховатися від нього в приміщенні музею, але його працівники нікого не пускають. Не моргнувши оком пояснюють: «Вказівка керівництва, у нас робочий день закінчився». Народ шокований.

«У такий день, коли країна відзначає 150–річчя перепоховання Шевченка, могли б і довше попрацювати. А вони двері зачинили, наче в себе вдома», — обурюється киянка Ганна Клименко, разом з іншими людьми ховаючись від дощу під розлогим дубом, який росте біля музею.

Дощ, крізь який починає пробиватися сонце, триває і тоді, коли вклонитися Кобзареві разом iз родиною та однопартійцями підходить лідер партії «Наша Україна», Президент України 2005—2010 років Віктор Ющенко.

«Тарас Шевченко зберіг та розвинув нашу мову, його місія полягала в тому, що він дав українцям те, що об’єднує. І єдність українців нині стала б добрим подарунком Кобзареві», — наголошує лідер «НУ» у своєму виступі. За його словами, «славним подарунком Шевченкові та всім українцям було б те, аби український народ консолідувався навколо збереження своєї мови, культури, демократії».

«Я переконаний, попереду нас чекає велика та інтегруюча робота — і політична, і партійна», — підсумував Віктор Андрійович.

Над горою звучать вірші Тараса Шевченка — їх декламує народний артист України Анатолій Паламаренко. А народний артист Дмитро Гнатюк співає патріотичні пісні про Кобзаря.

На завершення акції вшанування Кобзаря Віктор Ющенко разом з однопартійцями кладе квіти до пам’ятного знака на місці загибелі борця за волю України, Героя України Олекси Гірника.

  • «Як тебе не любити, Києве мій!»

    Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>

  • Кровна залежність

    У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>

  • «По-моєму, чувак, нас кинули»

    Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>

  • Конвеєр репресій

    Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>

  • «Херсон» наснився

    У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>