Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
Відома німецька фірма «Олександр Шуке» вже створила для Харкова один з найбільших у Європі органів, але замовник поки що не готовий прийняти його у себе. Причина — доволі банальна: у стінах обласної філармонії не добудували органний зал, для якого й замовили новий музичний інструмент. Але не все так просто, як може здатися на перший погляд.
Як «УМ» уже повідомляла, необхідність реалізувати цей амбітний культурологічний проект у Харкові виникла після передачі віруючим шість років тому Свято–Успенського собору, де старий орган, до речі, харків’яни слухають і досі. Практичною реалізацією задуму особисто опікувався тодішній голова облдержадміністрації Арсен Аваков разом зі своїм благодійним фондом «Ренесанс». За чотири роки колишні чиновники зуміли знайти майже 72 мільйони гривень приватних та бюджетних коштів, завдяки чому розпочалося виготовлення як самого органа, так і будівництво зали для його встановлення.
Але влада змінилася — і почалися проблеми. Наприкінці минулого місяця директор філармонії Юрій Янко повідомив, що обіцяний орган не прибув до Харкова й понині тому, що фонд «Ренесанс» не оплатив черговий транш за його виготовлення в розмірі 255 тисяч євро. Більше того, німці нібито хочуть оштрафувати харків’ян за зрив термінів поставки інструмента. «Філармонія відправила фонду листа з цього приводу, — каже пан Янко, — і чекає відповіді».
Після цієї гучної заяви представники фонду в боргу не залишилися, перевівши стрілки у бік філармонії та нинішніх керівників області. «Офіційно чекає відповіді не Юрій Янко, а ми, — ледве стримує емоції віце–президент «Ренесансу» Людмила Білова. — Коли буде завершена реставрація філармонії, щоб там можна було встановити орган? Ми досі не знаємо відповіді на це запитання. Ситуація склалася просто критична».
Тобто німці вимагають озвучити кінцеві терміни будівництва органного залу і забрати вже готовий інструмент. Але ні філармонія, ні теперішні обласні чиновники не можуть дати жодних гарантій, адже після зміни влади будівництвом приміщення для органа ніхто не займався. Днями з’явилася інформація, що гроші на цей проект нібито обіцяє виділити Кабмін, але наскільки такі надії реальні, сказати важко. До того ж, навіть отримавши гроші, філармонія, за словами її директора, навряд чи зможе завершити будівництво зали раніше, ніж через рік–півтора. Привезти ж готовий інструмент до Харкова і зберігати його у непристосованому приміщенні — все одно, що викинути витрачені кошти на вітер. «Тонка труба з металу завдовжки кілька метрів може у горизонтальному положенні прогнутися вже через тиждень, — прокоментував ситуацію знавець цих музичних інструментів Станіслав Калінін. — Саме тому орган не можна скласти у чемодан і зберігати на складі».
Ситуація ускладнилася і тим, що всі учасники проекту, представляючи різні політичні сили, традиційно не можуть порозумітися. Людмила Білова каже, що ні керівництво філармонії, ні голова облдержадміністрації, ні профільний куратор галузі культури від ХОДА не хочуть сісти з фондом за стіл переговорів, уникаючи зустрічі з головним спонсором будівництва органа. Це й змусило «Ренесанс» зробити досить жорстку заяву, в якій було повідомлено про готовність розірвати співробітництво з філармонією та її теперішнім керівництвом. Водночас засновники фонду звернулися до німецької фірми з пропозицією укласти з ними прямий договір без посередництва філармонії. У результаті харків’яни зможуть повністю розрахуватися за готовий інструмент ще до завершення будівництва органного залу. А фірма «Олександр Шуке» візьме на себе зобов’язання забезпечити кваліфіковане зберігання органа до кращих часів.
Коли ж у цій сумній історії харків’яни зможуть поставити остаточну крапку, наразі не відомо. Але той факт, що місто знову осоромилося на всю Європу, не викликає сумнівів уже зараз.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>