«Нам досить рідко випадає нагода одягти костюм та краватку. Тож хочеться подякувати організаторам за таку можливість», — своїми враженнями від церемонії «Герої спортивного року» ділився один із її лауреатів. Водночас переможець іншої номінації виказав думку, що ця подія організована не стільки для спортсменів, як для їхніх батьків, друзів, тренерів. Тож в останній день березня в Київському національному театрі оперети було людно, спостерігався аншлаг.

Після двотижневої паузи, впродовж якої національна збір­на перебувала в пошуках своєї гри та головного тренера, поновилися матчі української першості. Вочевидь, окремі футболісти добряче скучили за справжнім футболом, тож, як кажуть, рвали й метали на полі, в результаті чого вийшов досить цікавий та результативний тур.

У багатьох видах спорту наші дівчата часто–густо виступають успішніше, ніж представники сильної статі. І хоча у спортивній боротьбі українські чоловіки задніх аж ніяк не пасуть, але виступ жінок на континентальній першості в німецькому Дортмунді перевершив усі сподівання. Шкода лише, що цю феєрію не змогли побачити наші телеглядачі.

Цьогорічний чемпіонат України, до слова ювілейний — 20–й, зібрав у Харкові всю еліту нашого аматорського боксу. Така увага до турніру пояснюється тим, що саме тут формували команду на чемпіонат світу, який у вересні проведуть в Баку. В Азербайджані ж, крім власне медалей, розігруватимуть і путівки на літню Олімпіаду 2012 року. А вже потрапляння до олімпійської команди відкриває перед спортсменом великі перспективи.

У темному царстві українського хокею блимнув невеличкий промінчик надії. Звісно, перемога наших юніорів на друголіговому світовому форумі не може вважатися великим успіхом. Утім на тлі невтішних подій у дорослому хокеї вона принаймні дарує віру в краще майбутнє, що ці 18–річні пацани незабаром зможуть проявити себе й на вищому рівні.