У глухому кутi

31.03.2011

Ситуація в сільській глибинці сьогодні катастрофічна. Цього не бачить чи не хоче бачити ніхто і насамперед — влада. Зараз у селі майже немає роботи. Отож більшість людей, аби якось вижити i заробити якусь копійку, вирощують овочі, фрукти, здають молоко. Але парадокс у тому, що не селянин диктує ціну, а — йому. І завжди ця ціна грабіжницька і нічим не виправдана. Візьмемо для прикладу молоко. Сьогодні його можна здати щонайбільше по 1 гривні 80 копійок за літр, і спостерігається тенденція до того, що вона влітку знизиться до 1 грн.

За таких розкладів селянин неминуче залишається у збитку. Адже за рік він може отримати від корови близько 5 тисяч гривень, а витрати на утримання однієї тварини перевищують 7 тисяч гривень.

На такому тлі не можеш збагнути, як наш селянин виживає взагалі. Це йому вдавалося і вдається тільки завдяки своїй працелюбності, людяності, терплячості, умінню викручуватися за най­складніших ситуацій. Терпів би селянин і зараз, за кризової ситуації. Але саме на його праці багато хто збагачується. Приміром, у магазині 1 літр молока «Простоквашино» з жирністю 3,2 відсотка коштує десь 10 гривень. Така ж ситуація з маслом, сиром, іншими молокопродуктами. Уявляєте, які «ножиці» виходять — молоко продається більш ніж у п’ять разів дорожче за ціну, за яку його купують у селянина?!

Скільки люди ще зможуть витримати таке знущання? Вже зараз масово скорочується поголів’я худоби у сільських садибах. У нашому селі з колишніх 6 стад нині залишилося тільки 2. І це не єдина проблема. Корів, які віджили свій вік, просто нічим замінити. Молодняка немає взагалі — у тижневому віці його скуповують і ріжуть спритники від бізнесу.

А великотоварне виробництво ніколи не забезпечить у повному обсязі ні молоком, ні м’ясом... До того ж інвестори більше зацікавлені вкладати кошти у рослинництво, аніж у тваринництво. Молокозаводи у великих товаровиробників і зараз купують молоко вдвічі дорожче, аніж у селянина, пояснюючи це вищою його якістю. Влада з приводу такої несправедливості тільки розводить руками: мов­ляв, ми не можемо вплинути на приватників–переробників. Але цьому вірити не можна. Перед недавніми виборами до місцевих рад, у жовтні минулого року, закупівельна ціна за літр молока зросла до 3 гривень. А після голосування, коли електорат уже не потрібний, ця цифра рішуче поповзла донизу.

Самі переробники на контакт із селянином не йдуть узагалі — спілкуватися доводиться тільки через водіїв молоковозів. Отож селянин загнаний до глухого кута.

Ми усвідомлюємо, що наші проблеми жодна газета не вирішить. Це просто крик душі приниженого селянина.

У нашому селі, Прачах, немає газу, як сiдає сонце, його накриває темрява, бо немає жодної вуличної лампочки, понад 100 будинків стоять порожніми, оскільки населення скоротилося втричі. Школу, в якій у 70–х роках було по два паралельні класи, нині відвідують тільки 60 учнів, дитсадок — 10 дітей. І на поліпшення ситуації сподіватися не доводиться. Про що можна казати, коли щороку в нас помирає близько 30 осiб, а на світ з’являються одне–двоє дітей. І така ситуація, не сумніваюся, в більшості сіл. Як це не прикро, як це не гірко, українське село, основа нації, доживає свій вік. І хоч кажуть, що надія помирає останньою, не доводиться говорити навіть про це. Промінь цієї надії з’явиться тільки тоді, коли вся вертикаль влади поставить питання руба: як урятувати українське село?

Олександр ІВАЩЕНКО,
директор Прачівської середньої школи
Борзнянський район,
Чернігівська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>