Мистецтво вічне. Скільки б не було телетанців: iз зірками, на льоду, заради здійснення мрій, коли танцюють усі — є немало охочих спостерігати за рухами, слухати музику і вболівати. Коли вітчизняний глядач отримав перше танцювальне шоу — «Танці з зірками» на «1+1» — його інтерес і цікавість зашкалили: фінал телеконкурсу у 2006 році подивилися 54 із кожних 100 тих, у кого був увімкнений «блакитний» екран (точна частка глядачів — 53, 93 %, вибірка «Вся Україна», вік 4+, міста 50 тис.+, дані  компанії GfK Ukraine ). Один із найдорожчих на той час якісних проектів у порівнянні з нинішніми мав ще одну додаткову перевагу — ексклюзивність. Усім проектам–наступникам доводиться конкурувати із собі подібними. Уже танців: дивися — не хочу. Синдром «хапання теледефіциту» у частини глядачів навіть сформував апатію. Але справжні фанати залишилися: прем’єра нових «Танців з зірками» за вже випробуваним «плюсами» форматом ВВС Strictly Come Dancing від СТБ за комерційною аудиторією каналу (14–49, «50 тис. +») мала частку 11,39%, що неначе і не надто багато, але більше за середні показники лютневих суботніх вечорів каналу.