У країнi державний переполох. Мiлiцiя та СБУ з нiг збилися, шукаючи в усiх закутках «злочинцiв», якi пiдiрвали бюст Сталiна — найкривавiшого за всю iсторiю людства диктатора — на подвiр’ї кубла комунiстiв. Хапають усiх українських патрiотiв, пiдозрюючи їх у замаху на комунiстичну святиню, хапають нахабно, всупереч усiм законам.
А люди що? Тiльки й говорять про цю подiю. Однi схвалюють знесення бюсту, згадуючи голодомори та масовi розстрiли, iншим усе це, як кажуть, до лампочки. Обговорювали цю новину за пивом i пенсiонери Іван Макарович i Петро Самiйлович, у яких за спинами не один голод, двi вiйни та багаторiчне смаження бiля мартенiвської печi. Висушенi, як таранi, згорбленi, з вицвiлими обличчями та очима смоктали вони улюблене «Оболонь», хрипло балакали.
— А щоб оце робилося у нiмцiв, якби комусь прийшло в голову поставити пам’ятник Гiтлеру? — спитав Іван Макарович, гризучи в’ялений бичок.
— Ти що, Іване, поїхав?.. Там уся країна догори дригом стала б, — вiдреагував Петро Самiйлович. — Там такого не може бути. У них, я чув, тих, хто був у гiтлерiвськiй партiї, i близько до влади не пiдпускають. А в нас комунiсти у Верховнiй Радi засiдають, на керiвнi посади прилаштувалися, куди не пiди.
— Та це так, на жаль, — погоджується Іван Макарович, догризаючи бичок. — А ти знаєш, Сталiн i Гiтлер, як подумати, два чоботи — пара, тiльки Адольф стiльки не знищив своїх спiввiтчизникiв, як Йоська. І плани в них були однаковi — завоювати весь свiт, правда, рiзними методами: один — вiйною, а другий — всесвiтньою революцiєю. От було б людям...
Петро Самiйлович обчистив бичка, узяв пляшку, щоб долити собi пива, та раптом поставив її на мiсце.
— Ідея, — вигукнув вiн. — Давай напишемо в адмiнiстрацiю Президента, що ми на приватному подвiр’ї встановимо пам’ятник Сталiну i Гiтлеру. Вони сидiтимуть поряд, як ото колись Сталiн iз Ленiним бiля вокзалу. Заради хохми напишемо!
— Давай, — погодився Іван Макарович.
Десь за тиждень такий пам’ятник з’явився. На лавцi сидять Іван Макарович i Петро Самiйлович , дивляться один одному в очi, мовчать. Їх можна побачити щодня пiсля обiду на подвiр’ї обласної психушки. Автори цього твору — Президент країни, мiнiстр внутрiшнiх справ та голова СБУ.
У країнi прислухаються до людей...
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
