Великі негаразди малого

Великі негаразди малого

Чотири іноземних і сім харківських театрів упродовж п’яти днів (з 31 січня по 4 лютого) були учасниками І Міжнародного театрального фестивалю малих форм «Театронік». Попри те, що в Україні вже існують дві подібні фестивальні події — хмельницьке «Відлуння», що демонструє роботи театрів одного актора, і харківська «Курбалесія» — Театральний центр, який, до слова, опікується останнім форумом і наважився на створення ще одного неприбуткового мистецького заходу. Як вважають ініціатори фестивалю, сучасному глядачеві бракує контакту з театром: «Театр малих форм — це завжди щось сповідальне, що звернене безпосередньо до тебе. Мені відомо, що сучасний глядач дуже хоче бути поруч з актором», — пояснила ідейну концепцію «Театроніка» віце–президент Всесвітнього форуму театру одного актора при Міжнародному інституті театру, колишня киянка, а нині жителька німецького Ганновера Ніна Мазур. Ідею проведення «камерного» фестивалю пані Ніні запропонували харківський актор Віталій Бондарєв, який часто гастролює за кордоном саме з моновиставами, і режисер харківського театру «Ланжерон» Галина Панібратець.

Потреба «Трибу»

Потреба «Трибу»

На п’ять Шевченківських премій, які буквально завтра вже й проголосують члени Шевченківського комітету, в сухому підсумку, в короткому списку претендують 12 митців, серед них Павло Вольвач із книжкою «Триб», що має на обкладинці бурлюківського «Князя Святослава». Фактично він «прийшов» до Комітету не з однією книжкою, а з двома, бо в цю збірку помістилася й попередня — «Тривання подорожі», яка виходила в 2007 році у тернопільському видавництві «Богдан». А взагалі–то в неї помістилося минуле поета — все до краплі, плюс його останній досвід — ходінь, розмов, поїздок, думок, київського письменницько–журналістського життя. Є письменники, які міняють світогляд на кожному етапі свого життя, Павло Вольвач доточує новопрожиті вірші до попередніх, і в київському Вольвачі легко впізнається запорізький — його туга, нудьга, романтика індустріальних околиць, проблиски безпричинного щастя — від сонця, друзів, степу чи дощу.

«Роксоланія». Тріумф по–японськи

«Роксоланія». Тріумф по–японськи

    Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/clients/umoloda/inc/templates/news2.inc on line 44

Ансамбль «Роксоланія» виник одночасно з відділенням музичної фольклористики десять років тому з ініціативи фундатора кафедри фольклористики Національного університету імені Шевченка Лідії Францівни Дунаєвської та професора фольклористики Івана Якимовича Павленка, який і очолює цей колектив. «Роксоланія», лауреат численних міжнародних та всеукраїнських конкурсів, нещодавно успішно представляла народне мистецтво України в рамках культурно–освітнього проекту «Осака в світі», який здійснюється на спонсорську допомогу японських громадян. Українські студенти виступили в семи містах Японії. У першому відділенні концерту японцям була представлена обрядово–ритуальна творчість українців: фрагменти святкування Різдва Христового, Меланки і Василя, веснянок і хороводних пісень у сценічній дії, кустових пісень, притаманних українському Поліссю, сцени весільного обряду наряжання молодої, записані в селі Красне Бахмацького  району Чернігівської області. Друге відділення присвятили ліричним та жартівливим пісням, народним танцям.

Всі статті рубрики