Україна для «своїх» людей

03.02.2011

Кандидат у президенти Янукович обіцяв усунути «завищення цін на газ...; невідповідність цін на послуги у системі ЖКГ якості послуг». Здаючи Севастополь вже у ранзі Президента, він запевнив, що ціни на газ не зростатимуть, i задекларував «виділення значних сум із бюджету та залучення приватних інвестицій» для ЖКГ, а також захист «інтересів усіх людей праці»...

А маємо те, що маємо. Ціни на газ зростають, на ЖКГ у бюджеті передбачено мізер, інвестицій нема, по категорії громадян, що потребують захисту, завдано удару: пенсії та зарплати практично не змінилися, натомість різко підстрибнули тарифи на всі ЖК–послуги, про якiсть яких годi й казати.

Перший удар — 14 грудня 2010 р. НКРЕ дала «зелене світло» підвищенню тарифів з 1 сiчня на опалення та гарячу воду для населення на 10—30% (в Києві 30%). Ціна опалення в Києві 4,52 грн./м кв., у 19 облцентрах вона нижче, у Сімферополі, Львові, Миколаєві, Полтаві, Чернівцях — вище (4,67—5,78 грн.), аж зашкалює в Ужгороді (9,17 грн./м кв.). Ненормально широкий діапазон викликає підозру, що тарифи необґрунтовані, а принцип їх утворення приховують від громадян.

Через мiсяць — другий удар: 13 сiчня ц. р. НКРЕ підняла тарифи на електроенергію з 1 лютого — на 30%, якщо за місяць «нагорить» 150 кВт.год.; 20 сiчня збільшено тарифи на холодну воду на 11—15% та водовідведення на 10%. У квітні очікується значне підвищення ціни на газ для населення.

За це, за те, що проблеми ЖКГ вирішують за рахунок бідних, ми маємо дорікати собі, власній довірливості. Можемо морально засудити автора слогана «Україна для людей», бо реалізується програма «Україна для «своїх» людей». Але є юридична підстава для опротестування нових тарифів, бо їх запровадження порушує Закон «Про житлово–комунальні послуги» (2004). У законі передбачено, що органи місцевої влади, встановлюючи ціни на ЖК–послуги, повинні не лише інформувати населення, а й організовувати громадські слухання, пропозиції яких зобов’язані розглянути (ст., ст. 11, 20).

Формально влада надала якийсь ерзац інформації, але це послання — просто відписка, бо влада не пояснила, як вирахувано величину тарифів. Є обґрунтована підозра, що вони «липові», завищені. У проекті є недоречності, більшість яких — на користь багатим і на шкоду бідним.

Споживання тепла, як і раніше, оцінюється за площею житла. Але ж нагрівати треба не підлогу (чи стелю), а об’єм помешкання. Бідні живуть у квартирах висотою 2,2—2,4 м, а у «хатинках» скоробагатьків висота 3,4—3,8 м, тобто вони на 1 м кв. беруть у 1,5 раза більше тепла. Виходить так, що у нас бідні платять за багатих. Оскільки лічильників тепла немає не лише у квартирах, а і в будинках, то мешканців змушують платити за втрати у тепломережах, а вони в нас величезні. Власники «хатинок» встановлюють у себе лічильники або індивідуальні системи опалення, тож наше бідне ЖКГ субсидують бідні верстви суспільства.

Нинi треба, щоб влада розсекретила, опублікувала алгоритми розрахунку тарифів, як того вимагає не лише закон про ЖКГ, а й новий закон про доступ до інформації. До тарифiв мають увійти лише справді необхідні накладні витрати теплокомуненерго та тепломереж (а не оплата дорогих авто керівників). Тариф на опалення має ґрунтуватися на 1 м куб. (обігріву об’єму житла), а не на 1 м кв. Необхідно зобов’язати ЖЕКи встановити лічильники тепла на вході в будинки, щоб відсікти втрати тепла в мережах і не користуватися неперевіреними даними теплопунктів.

Стан українського ЖКГ справді жахливий. Але влада хоче проблеми ЖКГ вирішити поборами з бідних верств, а треба починати з себе. Не заслуговують вони на високі зар­плати, дачі, санаторії, іномарки, вертольоти при такому стані господарства. Не вистачить для ЖКГ?Треба взяти за вим’я мільйонерів, як учив Остап Бендер.

24 січня Янукович поставив вимогу перед Азаровим (Кабміном) і місцевою владою розробити зважені, обґрунтовані тарифи на ЖК–послуги та довести розрахунки до громадськості. Це нагадує гру у доброго та злого слідчого. Президенту створюють імідж «батька народу», що піклується про його благо.

Ігор ДЕМ’ЯНЧУК,
кандидат технiчних наук
Київ
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>