Язик без кiсток...

03.02.2011

Мене, ветерана вiйни 1941—1945 рр., занудило, коли почув «одкровення» лiдера РФ. Пан Путiн висловив припущення, що Росiя перемогла б у вiйнi з фашизмом i без України. Вiдразу ж у головi промайнула думка, чи в момент «осяяння» можновладця перед ним стояла кружка з кавовою гущею, а чи витвiр фантазiї був спонтанним?

«Вiдкриття», що його зробив чиновник найвищого рангу, стосувалося подiї, вiд якої минуло 65 рокiв. Вона вiдображена в тисячах тисяч друкованих та електронних видань, у мiльйонах свiдчень її учасникiв, вона ввiйшла в аннали свiтової iсторiї.

І раптом робиться припущення, пiдкреслюю — всього–на–всього припущення, яке оскверняє державу з 50–мiльйонним народом, державу не якусь там далеку, а ту, яку Росiя називала «сестрою», хоча, з iншого боку, Москва вважала Україну своїм васалом...

І ось через 65 рокiв пiсля закiнчення тiєї страшної вiйни п. Путiн ставить пiд сумнiв той великий внесок, що його зробив український народ для перемоги над пiдступним ворогом. А це 2072 Герої, з них 32 — двiчi та пiлот Кожедуб — тричi, а ще третина всiх нагороджених орденами i медалями. А ще — найголовніше — понад сiм мiльйонiв загиблих у боях i в тилу.

Не зайвим буде нагадати, що згаданi подiї вiдбувалися в умовах, коли Україна на тривалий час вiйни була виключена з театру вiйськових дiй, бо, перебуваючи у складi наддержави, не мала нi власної армiї, нi iнших сил самооборони, все було в руках центру, який, зосередивши всi сили на оборонi Москви, залишив Україну напризволяще, а вiдтак уся вона опинилася в статусi окупацiйної зони. Та й у тих складних умовах український народ чинив спротив окупантам.

Висловлювання прем’єра РФ засвiдчує вiдверте нехтування ним тих титанiчних зусиль України, якi вона поклала на вiвтар перемоги, яка, до речi, стала для України пiрровою, бо, крiм величезних жертв, не принесла нi матерiальних благ, нi духовного визволення. Навпаки, сталiнський режим звинувачував українцiв у недостатньому опорi вороговi й пiдозрював їх мало не в зрадi, а Берiя i Жуков навiть планували «переселити» їх у Сибiр «неiсходиму».

Неважко змiркувати, що у згаданому висловлюваннi проглядається давня як свiт проблема взаємовiдносин двох народiв — росiйського та українського. Сьогоднi кожний народ має свою незалежну державу. Якщо держава першого є великою в планетарному масштабi, то держава друга зовсiм юна, з мiзерним досвiдом державного будiвництва, а її народ пройшов драматичнi перiоди становлення — вiд «прадiдiв великих» до «правнукiв поганих».

Питання, чи перемогла б у вiйнi Росiя без України, залишається риторичним, водночас стверджую категорично: нi, не змогла б, хiба що за умови дiєвiшої допомоги союзникiв.

Отож вважаю: умовивiд державного дiяча РФ залишився помилковим, шкідливим.

Ананiй ЗАКРЕВСЬКИЙ,
ветеран вiйни
Київська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>