1–го липня «Україна молода» надрукувала мою замiтку «Зіркова епідемія і мораль». Я наголошував на тому факті, що сучасні політики хвацько називають себе прагматиками, не зазирнувши заздалегідь у відповідний словник, щоб зрозуміти значення цього слова. Після публікації матеріалу я запримітив, що замість слова прагматизм багато хто вживає вже термін «здоровий прагматизм». Таке тлумачення ніде ще не значиться, однак, як на мене, могло б допомогти навести лад із запозиченим словом, а державним мужам мало б нагадувати про їх відповідальність перед суспільством. У цьому контексті вражає історія з появою на світ Податкового кодексу.

Із давнiх часiв люди при використаннi землi оцiнювали її насамперед із точки зору можливостi давати врожай рослин. А тому поняття «родючiсть ґрунту» було вiдоме ще до оформлення ґрунтознавства як науки i вiдображало найбiльш сущу властивiсть землi як засобу виробництва. Щоб зберiгати i полiпшувати природну родючiсть землi, необхiдно бiльше їй давати, нiж вiд неї брати...

Позиція, якої дотримується багато українців, а саме — «моя хата скраю» — призвела до того, що в не потрібній українцям Україні без «шума и пыли» владу захопили чужонаціональні пахани з особистими кримінальними шайками. Якщо і надалі шайки Януковича і Тимошенко–Григян поперемінно приходитимуть до влади, Україну чекає безславний капець. Постійна, цілеспрямована, підло витончена, наркотична і висотана з пальця московська брехня віками день і ніч лилася і ллється нескінченними потоками на Україну, роблячи свою чорну справу, перетворивши українців на зомбоване, бездуховне і безголове стадо. Мета одна — посіяти розбрат, байдужість до своєї країни, сумнів у свої розумові здібності, недовіру до своїх національних зверхників, бездіяльність, скепсис.