Вiдкритий лист вiце–прем’єру пану Тiгiпку

Пане Тiгiпко, ви провели свою президентську кампанiю як майбутнiй реформатор. Багато виборцiв, у тому числi й на Прикарпаттi, повiрили й пiдтримували вас iз надiєю, що дiйсно можливо щось змiнити в нашiй корумпованiй дер­жавi. З цими гаслами ви пiшли працювати в урядову команду Януковича—Азарова.

Сподіваюся через газету «докричатися» до наших народних депутатів і урядовців, які відверто знущаються з нас, дітей війни. Народився я навесні 1941 року, а вже восени наша родина одержала повідомлення про те, що мій батько, який був на фронті з перших днів війни, «зник безвісти» в бою під селом Яреськи. У 1945 році померла мати, тож я виховувався в дитячих будинках на Полтавщині. Годi розповiдати про поневіряння, яких довелося зазнати круглому сироті...

От скажiть, чи може не радiти душа, коли стоїш пiд таким деревом, як цей пiрамiдальний дуб, та ще й коли посадив його сам...