Понад 55 рокiв бiльшовики, а пiсля «вiдлиги» й «новi» комунiсти приховували вiд свiту одну з трагiчних сторiнок iсторiї України — Голодомор 1932–33 рр.
В умовах незалежностi стало можливим не лише об’явити свiтовi про трагiчну подiю, а й оцiнити її як геноцид української нацiї, що його здiйснив злочинний бiльшовицький режим.
...Можна дискутувати про те, що оцiнювання Голодомору–33 як геноциду дещо не вiдповiдає буквi самого термiна «геноцид», бо селян не розстрiлювали, не вiшали й не вирiзали, їх убивали голодом, що вiдповiдає головнiй сутностi термiна — знищення роду, етнiчної групи, нацiональної, релiгiйної та iнших спiльнот. До того ж то було знищення не окремих людей, сiмей, родин, а тисяч сiл, селищ, хуторiв...
Менi в березнi 1933–го виповнилося вiсiм рокiв, та замiсть вiдзначення цiєї дати в холоднiй i голоднiй вдовинiй хатi довелося хоронити шестирiчного братика, бо вiн у сусiднiй хатi поїв тертеникiв iз перетертих гречаних висiвок. А всього в селi головним чином упродовж лютого—травня 1933 року вимерло 228 односельцiв, а з них — 155 дiтей. Не зайвим буде нагадати, що за всi чотири роки страшної вiйни 1941—45 рр. село втратило 202 сiльчан.
Пильно приховували режими страхiтливу подiю. Та людська пам’ять безсмертна, i при першiй нагодi односельцi вже похилого вiку, живi свiдки тiєї страхiтливої весни воскресили всiх померлих вiд голоду, всi жертви названi поiменно i занесенi в сiльську Книгу Пам’ятi.
Не зайвим буде повторити: Голодомор–33 мав чiтко виражений геноцидний характер. Справдi, мiсяцями вимирали селяни вiд голоду, про це знала Москва як вiд гласу народного, так i вiд таємних донесень партiйних функцiонерiв, проте режим пальцем не поворухнув, аби допомогти голодуючим.
...У пам’ятi вимальовується холодний, весняний сiльський «пейзаж» 1933 року: пустi, оголенi вулички, спорожнiлi хати, в яких ще вчора проживали вдови з малими дiтьми та одинокi престарiлi — вони померли першими, не чути людського гомону, не перекликаються домашнi тварини... «Село неначе погорiло...» В передобiдню пору центральною вулицею проїжджав вiз–безтарка з померлими за нiч: то баба Шамрайка з двома молодшими подругами на прохання голови сiльради та за мiзерний пайок здiйснювали «спрощений» обряд поховання невинно убiєнних голодом...
Правда ожила, померлих воскресили, на винуватцiв послали прокляття, та для полiтикiв залишається каменем спотикання запитання: чи Голодомор–33 був геноцидом? Звичайно ж, був i залишається, бо визнаний народами, державами, свiтовою спiльнотою, бо для заперечення цього немає аргументiв.
Посилання на те, що подiбне мало мiсце на Поволжi та iнших мiсцях Росiї, є переконливим хоча б тому, що тамтешнi подiї мали локальний характер, про них не було розголосу чи якихось резонансних повiдомлень. Намагання органiзаторiв злочину приховати його вiд свiту свiдчить, що Голод–33 готувався приховано: у кабiнетах злочинної влади, тобто був передбачуваним, а iзоляцiя сiл i районiв iз голодуючими вкотре пiдтверджує, що Голодомор 1932–33 рр. був геноцидом.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
