Мiшень №1— бо справжнiй українець

18.11.2010

Напередоднi виборiв до Запорiжжя завiтав мiнiстр освiти Дмитро Табачник. Мiсцеве ТБ показало iнтерв’ю з мiнiстром. Як не дивно, але говорив мiнiстр освiти, мiж iншим, про те, яким поганим банкiром i взагалi фiнансистом був... Ющенко. Так! Звичайно, мовилось «пiд вибори», але Табачник назвав єдину персону «нон ґрата» — Ющенка. Отже, забув Табачник, що вiн аж нiяк не експерт iз фiнансiв i навiть що вiн — мiнiстр освiти, вкотре показавши, так би мовити, orbi et urbi своє справжнє амплуа — українофоба.

А трохи ранiше славетний чемпiон свiту Вiталiй Кличко, бувши «в гостях» у Д. Гордона, коли той зачепив тему Майдану, не тiльки вже традицiйно — i дещо поквапливо — «вiдхрестився» вiд Ющенка, а й визнав за доречне покепкувати над вiдомими словами Ющенка: «Цi руки нiколи не крали». Мовляв, це все одно, що я сказав би: «Цi руки нiкого не били». І показав свої промовистi руки боксера. Смiючись...

Усе це виглядало вкрай дивним. По–перше, через повний брак логiки. Адже що руки боксера Вiталiя Кличка «били» незлiченно разiв, стiльки ж разiв це бачив увесь свiт. Увесь свiт — свiдок... А хоч хтось бачив, що «руки» Ющенка «крали»? Навiщо славетному чемпiоновi стверджувати абсурд? І тут згадалося, що Вiталiй Кличко — ще й полiтик. Отже, це «удар» полiтика!.. Подiлилася думкою з колегою по роботi. Почула лаконiчну вiдповiдь: мовляв, менi бiльше до душi брати Капранови... Жодного сумнiву в тому, що чемпiон свiту почув «сакраментальнi» слова про «руки» з чужого рота, зов­сiм не уявляючи контексту. А сказано було про «руки» — i навiть самi руки були показанi — пiд час дебатiв кандидатiв у президенти (2004). І напевно Ющенко вкладав пiдтекст стосовно свого вiзавi, якого «руки» вже брали на поруки... До речi, тодiшнiй вiзавi Ющенка, а тепер хазяїн олiмпу, перебуваючи в Європi, повiдомив про арешти деяких осiб iз минулого уряду як про конкретну боротьбу з корупцiєю, а це, мовляв, був уряд, у якому говорили: «Цi руки нiколи не крали». Логiки тут нiякої, але пiдтекст, безумовно, є — такий собi «реваншистський»...

Отже, Ющенко — все ще мiшень №1. Хоча, звiсно, вогонь далеко не той шквальний, що вели по Президентовi всi п’ять рокiв поспiль. Такий прецедент навряд чи колись повториться...

Якось сiльська жiнка розповiдала журналiстам: «Я так люблю його слухати, усе кидаю — iду слухати. А тiльки що ж усi його топчуть...» Як було знати простiй жiнцi, що левова частка отого «топтання» — то полiттехнологiї, головна складова єдиного плану повалення Президента, розрахована саме на силу технологiй i слабкiсть манiпульованої свiдомостi. План цiлком удався, бо свiдомiсть бiльшостi населення є саме такою — манiпульованою. Про це переконливо свiдчить шоу «космополiтичного Дантесика», громадянина Італiї, «чесного манiпулятора» Шустера. Де присутня «вся Україна»...

І щоразу там бував персонаж, який до самих президентських виборiв невтомно, нав’язливо, нiби параноїк, «топтав» Президента. Навiть порiвнював... iз раковою пухлиною. При цьому вигукував: «Імєю моральноє право!» (Так!). І публiка, звичайно, не здогадувалася, що це полiтичний кiлер, якому сприяє Шустер. Сам себе вiн порiвнював iз давньоримським дiячем Катоном Старшим, а Президента, вiдповiдно, з Карфагеном, який має бути зруйнований. Хоча достеменно вiдомо, що Катон не скуповував голоси виборцiв у провiнцiї Черкаська Кампан’я по 20 сестерцiй за голос... Одного разу до «Катона» не погидував приєднатися В. Яворiвський. Склався неповторний дует: «топтали» у чотири ноги.

Траплялося, що Президентовi Ющенку закидали досить дивнi обвинувачення. Наприклад, засуджували не Голодомор, а те, що Президент пiдняв цю нагальну проблему на державний рiвень. В. Литвин: «Президент знаходиться в минулому». А. Кiлiнкаров: «Президент перебуває у 32—33 рр.». Тож не дивно, що канал «Інтер» сфабрикував iз цiєї пекучої теми таку собi «хохму», яка досить довго протрималася «у репертуарi». Де в нормальної людини мало б здригатися серце вiд «стуку попiлу Клааса», там вилiз граничний цинiзм i блюзнiрство. І жодного осуду цьому цинiзму, що нiби обрiс шерстю...

Але найбiльш дивовижним, безумовно, було звинувачення в тому, що Президент «нiчого не робить». «Литвинiвець» О. Зарубинський («Кучма хоть щось робив»), А. Гриценко... Тодi не зрозумiло, чого так скаженiє Кремль? Лист президента Медведєва — майже iстеричний, пiсля якого залишається лише «по–русскi рубаху рвануть на грудi». Власне, по–блатному, адже «путiнiзм» — «приблатньонний»! Виявляється, що найоб’єктивнiше дiяльнiсть Президента оцiнив саме Кремль, який безпомилково вiдчув, що Президент Ющенко послiдовно обриває васально–рабську пуповину мiж Україною i Росiєю, мiж колонiєю та метрополiєю, вiддаляє Україну до перспективного суверенiтету, а отже — i повної втрати її Росiєю.

Ставлення до Ющенка, вважаю, може слугувати тестом на шляхетнiсть. І на українськiсть. Починаючи з реакцiї на отруєння. Серед полiтикуму вона нагадувала радiсний танок канiбалiв навколо ураженої жертви. Лунали вигуки: «Інсценування!», «Пiариться!», «Не те з’їв!», «Треба їсти сало». Отже, топтали отруєного. Утiм тут є «iнтрига». На передачi «Вiд першої особи» ведучий сказав М. Катеринчуку: «Ви покидаєте «Нашу Україну», а у ВР ввiйшли на її плечах...» «А це ще розiбратися, хто на чиїх плечах!» — вiдповiв Катеринчук. Тож не виключено, що компрачикоси помилилися — не того отруїли: треба було європейця, а вони — українця. Може, тому що вiн справжнiй?..

Єднаймося!

Надiя БУКША
Мелiтополь

  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>