Поспілкуватися із 17–річною Яною Дем’янчук вдалося одразу після її повернення з Голландії, де проходив 42–й чемпіонат світу зі спортивної гімнастики. У дещо розгубленому дитячому голосі відчувалася втома, а, можливо й, розпач від не зовсім вдалого виступу, що закінчився падінням. Здавалося б, вихід у фінал і восьме місце у вправі на колоді для дебютантки такого роду змагань — непоганий результат. Проте глибоко в душі ця тендітна дівчинка (Яна важить лише 36 кг!) розуміла, що після минулорічного тріумфу «на Європі» від неї чекатимуть нагород і «на світі». Можливо, для кращого виступу забракло психолога — як відомо, його в нашій гімнастичній збірній немає.

Як оцінила свій виступ у Голландії сама спортсменка, чого вона постійно боїться та що найбільше тривожить юне серце, «Україна молода» довідалася в української гімнастичної «дюймовочки».

Шість клубів першої та другої футбольних ліг грали в 1/8 фіналу національного Кубка, і лише один пробився до чвертьфіналу. Непоганий показник. А сенсацій могло бути й більше — в кількох парах нижчі за класом мали значні шанси дотягнути принаймні до додаткового часу й потенційної серії пенальті, але пропускали вирішальні м’ячі під кінець поєдинків.

А ось у Кременчуці матч між друголіговим «Кременем» та дніпропетровським «Дніпром» запам’ятався не так результатом, як подіями поза футбольним полем. Численна виїзна армія вболівальників «дніпрян» вирішила підтримати перший забитий м’яч у ворота господарів запаленими фаєрами, і місцева міліція одразу кинулася заспокоювати трибуни силою. Охоронці правопорядку кидали фанатів на землю, заламували руки. У масову сутичку втрутилися навіть футболісти «Дніпра», звично прихильні до своїх фанів. Денисов, Мандзюк, Льопа та інші намагалися відтягнути багатьох міліціонерів від уболівальників...