На голодний шлунок

Російський прем’єр–мiнiстр Володимир Путін залишив Київ у поганому настрої. І навіть відмовився від заздалегідь запланованої дружньої вечері з українським колегою Миколою Азаровим та бізнесменами двох країн. Об’єктиви фотографів зафіксували добре помітний синець на щоці грізного ВВП — хоча й старанно загримований. Та й сам Володимир Володимирович, який зав­жди є веселим та регулярно видає свої фірмові, доволі специфічні, жарти, цього разу був сумним і понурим. Українські журналісти одразу ж кинулися випитувати у російських колег деталі про стан здоров’я Володимира Володимировича, намагаючись з’ясувати, хто ж насмілився пошкодити обличчя всемогутнього де–факто лідера Росії. Проте добре вишколені кореспонденти з пулу Путіна (всі — в костюмах та краватках) на «провокації» не піддавалися і стверджували, що жоден із них ніякого синця не бачить. І доброзичливо радили звертати більше уваги на економічну складову візиту.

Зігнорувавши спілкуванням з Азаровим, російський прем’єр відвів душу у розмовах з українським Президентом Віктором Януковичем. Діалог «не за рангом» тривав півтори години і, за свідченням очевидців, проводився із царським розмахом. Такий підхід дав змогу аналітикам говорити, що політичний вік Азарова недовгий — і очікувана відставка може трапитися одразу після місцевих виборів.

Результати домовленостей між делегаціями виявилися скромними. Як і прогнозувала «УМ», до жодної конкретики у газових вiдносинах сторони не дійшли. Українському Прем’єру, попри всю його рішучість напередодні зустрічі, так і не вдалося умовити Путіна змінити формулу ціноутворення. Міністр енергетики Росії Сергій Шматко ще раз заперечив тезу Азарова про буцімто взаємно не вигідні умови контракту і заявив: Росію угода «від Тимошенко» цілком влаштовує. А якщо Україна хоче знижку, то має йти на поступки. Іншими словами, віддати свою ГТС.

Обидва прем’єри відповідати на запитання про перебiг газових перемовин відмовилися. Міністри, відповідно до субординації — теж. Пресі не показали також, за словами Шматка, парафовану нафтову угоду: з гарантованими обсягами тарифів та вартістю транзиту. Єдиною домовленістю в цьо­му секторі, яка стала надбанням громадськості, можна вважати спільний меморандум між Кабміном та компанією ТНК–ВР про розвідку та видобуток газу із щільних пісковиків у Донецькому регіоні.

Загалом же сторони підписали 9 документів: окрім згаданого, про будівництво в Україні заводу з виробництва ядерного палива за російськими технологіями (компанія «ТВЕЛ» готова вкласти 300 млн. доларів), створення СП між ДП «Антонов» (Україна) та «Об’єднаною авіабудівною корпорацією» (Росія). За словами міністра промполітики Дмитра Колесникова, внески сторін будуть паритетними — 50х50. «Жодні матеріальні активи сьогодні СП не передаються, і ноу–хау дер­жава також не втратить. Конструкторська документація залишиться у власності Укра­їни», — заявив Колесников. «Антонівський» генконструктор Дмитро Ківа та його російський колега Олексій Федоров в унісон заявили про вигоди кооперації: серійне виробництво літаків дешевше, ніж поштучне. А окрім того, не треба буде конкурувати між собою на світовому ринку.

Серед інших питань — домовленості про прикордонну співпрацю, про пошук та рятувальні роботи на Чорному й Азовському морях, ініціативи щодо транспортної співпраці. На дорогу Азаров виділив гостеві 2 млн. тонн фуражної пшениці — попри те, що уряд вважає, буцімто в нашій державі дефіцит збіжжя. Адже у росіян проблеми з хлібом ще гостріші.

«Після перемовин вигляд у Миколи Азарова був значно гірший, ніж у Володимира Путіна», — таким спостереженням поділилася російська преса, яка назагал визначила візит свого прем’єра до Києва як успішний.