Учені з’ясували, що різноманітний раціон краще від суворої дієти впливає на здоров’я. Одна річ, коли жорсткі обмеження в харчуванні тривають недовго — кілька днів, і зумовлені серйозними причинами (наприклад, до чи після операції, нападу гострого панкреатиту, печінкової кольки тощо). Такі заходи призначає лікар, який, на відміну від пересічного пацієнта, знає, що і як треба їсти, як це впливає на стан організму, коли та як треба переходити на повноцінне харчування. І зовсім інша ситуація, коли людина на власний розсуд вирішує сісти на дієту, залишивши в холодильнику буквально два–три види продуктів.

Учені вже давно помітили, що смак їжі, різні відтінки у сприйнятті солоного, солодкого, кислого тощо залежать від багатьох чинників. По–перше, кожна людина від самого народження призвичаюється до харчових традицій певного народу. В одних країнах споживають більше солі, в інших — гірких приправ, а в країнах колишнього СРСР, наприклад, науковці відзначають понаднормове поїдання цукру, особливо в газованих напоях. Виробники популярних в усьому світі «газировок» кажуть, що в Німеччині або Велико­британії у водичку з бульбашками додають значно менше цукру, ніж в Україні чи Росії. Міжнародна компанія, врахувавши смаки різних народів, змінила рецептуру спеціально для братів–слов’ян. Тому те, що німцеві видається надто солодким, для українця буде в самий раз, а те, що буде нормальним за гостротою для корейця, наш брат відразу виплюне.

В одному з найкращих бальнеологічних курортів України — Трускавці — цієї осені яблуку ніде впасти: такої кількості курортників уже давно не пригадують навіть самі місцеві мешканці. Росіяни, українці, узбеки, азербайджанці, німці — з усього світу з’їжджається люд, аби покращити здоров’я цілющою мінеральною водою. Тут чекають гостей 19 санаторіїв, 21 пансіонат, сучасні готелі й близько 50 приватних вілл. Кажуть, що трускавецька «Нафтуся» не має аналогів за межами України. А ще посвячені у курортні тонкощі люди запевняють: аби отримати путівку до Трускавця, треба оббити не один поріг і відчутно для сімейного бюджету «дякувати» розпорядникам путівок до профспілкових санаторіїв. Та ще й офіційно сплатити частину вартості санаторного лікування. «Повна» ж путівка за власні кошти для звичайних українців — завелика розкіш: простим смертним лікарям чи вчителям доведеться на такий відпочинок роками економити.