ХРОНІКА

ХРОНІКА

    Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/clients/umoloda/inc/templates/news2.inc on line 45

На першість «Сан–Таборіно»

На першість «Сан–Таборіно»

    Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/clients/umoloda/inc/templates/news2.inc on line 45

День українського війська — 14 жовтня — відзначають і солдати дивізії СС «Галичина» та їхні прихильники. Політичні дискусії перетворили старих вояків чи то на кривавих убивць і зрадників, чи на борців за волю України. Такі діаметрально протилежні оцінки дивізійники отримали з огляду на приналежність до німецьких підрозділів «Ваффен–СС» та організаційну роль Військової управи Українського центрального комітету (голова — Володимир Кубійович).

14–та гренадерська дивізія військ СС «Галичина» була створена з добровольців Львівщини, Івано–Франківщини, Тернопільщини й Волині у квітні 1943 р. з метою боротьби проти більшовиків на боці німців. Спершу до дивізії записалося 84 тисячі охочих юнаків і чоловіків, що мешкали на території західноукраїнських областей, окупованих нацистами; зрештою відібрали 13 тисяч. Після розгрому в липні 1944–го в оточенні під Бродами дивізія була переформована, боролася з червоними партизанами у Словаччині та Югославії, воювала в Австрії. У квітні 1945 р. цей підрозділ присягнув Україні під назвою «1–ша Українська дивізія Української національної армії», але проявити себе так і не зміг, бо 7 травня він відійшов у зону британської окупації, після чого дивізійники були інтерновані.

Не вдаючись у дискусії, хотілося б зауважити, що в підрозділі були не книжкові персонажі, а реальні люди, життя яких не обмежувалося війною. У дивізії, через яку пройшли десятки тисяч українців, діяли духовий і джазовий оркестри, футбольні команди тощо. Успіхи у спорті — окрема тема. Ними дивізія завдячує тому ентузіазму, з яким молодь у 1943 р. зустріла новину про формування регулярного українського збройного підрозділу.

Співорганізатори з УЦК наголошували: служба в дивізії «Галичина» — почесний обов’язок кожного українця, що хоче жити в незалежній державі і зневажає комуністичний режим. Потік українських юнаків, охочих влитися в дивізію, посилювався, чим ближче підступала радянська армія. Тисячі з них склали голови в кривавій м’ясорубці. Решта — врятувалися в західному полоні й еміграції.

Рахунок, який і не згадають

Рахунок, який і не згадають

«Хлопці, ну нерви ж не залізні», — у розпачі вигукнув один з уболівальників на стадіоні «Динамо» за десять хвилин до завершення матчу Україна — Голландія. Чи то наші дозволили гостям створити черговий небезпечний момент біля воріт Дениса Бойка, чи атака українців закінчилася черговим неточним пасом — неважливо, таких подій того вечора вистачало. Потішивши виїзною перемогою в Роттердамі, підопічні Павла Яковенка позавчора ввечері серйозно полоскотали нерви своїм уболівальникам у повторному поєдинку. Поразка з припустимим рахунком вивела на Євро–2011 таки нашу команду.

На стадіон як на війну

На стадіон як на війну

Футбол без уболівальників — не футбол, але інколи гарячі фани виходять за рамки пристойності й законності. Так, позавчора «ультрас» збірної Сербії зірвали в Генуї матч своєї команди проти італійців. Увійшовши у клінч із карабінерами ще задовго до початку гри на підходах до стадіону «Луїджі Феррарі», гості з Балкан уже на самій арені освистали італійський гімн, зламали огорожу та десятки крісел. Через це матч відклали на 45 хвилин. Коли ж гра таки почалася, на поле полетіли фаєри, а в небо — феєрверки. Безлад тривав сім хвилин, після чого рефері зупинив поєдинок. Імовірно, сербам зарахують технічну поразку 0:3.

Всі статті рубрики