Минають роки, настає старiсть, а солдат лишається солдатом, особливо коли служба його обпалена вiйною. Буде потiм життя i навчання, сiм’я i робота, робота й робота, але в пам’ятi солдата залишається давно пережите...

Я мав нагоду проїхати дорогами Рiвненської, Хмельницької, Вiнницької, Черкаської, Київської та Житомирської областей. За два днi ми подолали понад 1200 кiлометрiв...

Не бути лакеєм — моє природне бажання! Я хочу мати свою державу, користуватися мовою своїх пращурiв, задовольняти свої духовнi потреби надбанням культурної спадщини свого народу. До останнього часу гарантом моїх прав була Конституцiя, яку нинiшня влада намагається використати у власних iнтересах — зробити мене безмовним манкуртом, ввiвши до неї змiни щодо другої державної мови. Друга державна стане могильником моєї рiдної української.