Спалахнув «Смолоскип»

06.10.2010

У затишній, майже парковій, зоні Донецька будинок по вулиці Північній, 19, в якому міститься центральний офіс усеукраїнської громадської організації інвалідів «Чорнобиль–Допомога», знайти одразу не так просто. Офіс не вирізняється помпезністю, проте останнім часом це скромне, але чепурне приміщення стало для когось кісткою в горлі. Кілька днів тому в ньому сталася пожежа. Буквально за мить крило будинку, а це коридор і п’ять кімнат, охопило полум’я. «Воно розповсюджувалося настільки швидко, що деякі наші співробітники не встигли залишити свої кабінети й опинилися у вогняній пастці, — розповідає «УМ» голова «Чорнобиль–Допомоги» Віктор Тупілко. — Кількох жінок–бухгалтерів iз вогняного кільця вдалося врятувати, лише вибивши вікно та ґрати. Завдяки сміливим діям пожежників, серед яких були і працівники організації, ніхто не загинув, але потерпілі від опіків є. Незважаючи на те, що пожежу було оперативно ліквідовано, збитків завдано серйозних. Повністю вигоріло все крило: меблі, вікна та двері, оргтехніка. Організація лишилася без зв’язку, електрики, охоронної сигналізації».

Члени громадської органiзацiї «Чорнобиль–Допомога» причину загорання одностайно пов’язують з політичним тиском, який постійно відчувають iз боку радикально налаштованих лівих сил, зокрема комуністів. Місцевих «червоних» дратує музей «Смолоскип», що вже кілька років діє у цьому приміщенні. Це, мабуть, чи не єдиний в Україні громадський музей, де вшановується та досліджується життєвий шлях патріотів–жертовників українського народу радянської доби. Його експозиції присвячені пожежникам, загиблим при ліквідації аварії на ЧАЕС, а також Василю Макуху та Олексі Гірнику — патрiотам, які вчинили акт самоспалення, протестуючи проти комуністичного режиму. Саме тут місяць тому для огляду були представлені матеріали про майже нікому не відомого воїна УПА Юрія Михайлівського, який після закінчення опору не сприйняв колоніальний режим і 20 років переховувався у криївці. Коли енкаведисти викрили його сховище і спробували арештувати, Юрій не здався, а вкоротив собі життя шляхом самоспалення.

У музеї також можна довідатися про таких українських достойників, як Василь Стус, Олекса Тихий, Данило Шумук, Микола Курчик, Микола Береславський, Ярослав Гомза. Є навіть експонати із сибірської каторги, у якій перебував легендарний Устим Кармелюк. Тому й не дивно, що цей острівець патріотизму у вщент зрусифікованому Донецьку став об’єктом зневаги та провокацій iз боку крайніх лівих. «Музей постійно їм дошкуляв: зривали національний прапор, вказівники і шильдики музею, стіни й двері розмальовували ганебними лозунгами, навіть стіни в туалеті та коридорі мазали лайном. Більше того, погрожували фізичною розправою і знищенням. І це робилося від імені комуністів, які називали себе «громадянами СРСР». Зізнаюся, що не очікував такого цинічного вчинку українофобів серед білого дня в центрі міста», — розповідає Віктор Тупiлко.

«Чорнобиль–Допомога» пов’язує цей акт саме з громадською діяльністю організації, насамперед через її патріотичну спрямованість. А комісія, що провела службове розслідування, зробила однозначний висновок, що підпал було здійснено навмисно.

«За більш як 20 років діяльності нашої громадської неприбуткової організації, яка є учасником національної програми ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дипломантом першого Національного благодійного конкурсу та має подяки від трьох попередніх президентів України, а всі її члени виконують свої обов’язки на громадських засадах, за покликом душі, було багато прикрощів і негараздів, але ми певні, що здолаємо і ці неприємності. Тому офіційно заявляємо: всеукраїнська громадська організація інвалідів «Чорнобиль–Допомога» не припиняє свою діяльність, і музей «Смолоскип», експонати якого, на щастя, пожежа не пошкодила, буде працювати у звичному режимі», — не втрачає оптимізму Віктор Тупілко. Чорнобильці Донеччини також направили звернення до Президента України, в якому просять гаранта не допустити екстремальних проявів щодо громадських та політичних організацій.