Кадилом — по фресках

Український вояж московського патріарха Кирила триває. Як уже повідомляла «УМ», у понеділок предстоятель провів засідання синоду Російської православної церкви та молебень у Національному музеї «Софійський собор». Цього випробування натовпом і хоровим співом для старовинних фресок та мозаїки якраз і побоювалися працівники музею, остерігаючись, що кіптява свічок та вібраційні навантаження від співу можуть знищити давні пам’ятки. А голов­ний художник–реставратор заповідника Анатолій Остапчук узагалі запевняв, що музейники не допустять богослужінь і будуть просити захисту в держави й міжнародних організацій.

Заспокоювати громадськість, мистецтвознавців і журналістів тоді взявся прес–секретар предстоятеля УПЦ Московського патріархату Георгій Коваленко: «Для відновлення богослужінь потрібно провести велику роботу — узгодити з музейниками кількість людей, які можуть приходити в Софійський собор, кількість свічок, які будуть коптіти і гучність співу хору. Ми готові погодитися на будь–які умови».

Однак, попри всі застороги та обіцянки, підходи до Софії перекрили «беркутівці», і патріарх Кирил свою службу провів. І навіть у кінці «Многая літа» з хором заспівав. Схоже на те, що з працівниками музею церковники все «узгодили» в «оперативному порядку», бо його керівництво від коментарів утримується. «Так, молебень проводили. Так, у Софійському соборі... Я вас прошу: ніякої політики, я вже не маю права давати коментарів», — квапливо відповів «УМ» перший заступник директора «Софії Київської» Вадим Кириленко і попрощався.

Молебень Кирила проходив паралельно з арештами активістів Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Нагадаємо, «свободівців» почали затримувати навпроти готелю «Хайят», коли вони намагалися провести акцію протесту проти приїзду патріарха і показати театральну постановку «Гламурні гастролі кремлівського кадебіста». «Шевченківський районний суд визнав акцію законною, але при тому рішення суддя Оксана Ретьман винесла абсурдне: усне попередження за проведення мирної акції (адміністративне правопорушення). Фактично люди покарані за користування своїми конституційними правами», — розповів «УМ» прес–секретар об’єднання Юрій Сиротюк.

Театральну постановку «Свободі» показати таки вдалося — учора біля Українського дому. На Володимирську гірку, де в присутності «регіоналів» і чиновників саме служив молебень предстоятель РПЦ, активістів не пустили. Затримань «свободівців» цього разу не було, хоча і ця акція протесту, й попередня мали один реєстраційний номер — відповідно й однакову легітимність.

Максим САВЧУК,
Олег СНІГУР

А ТИМ ЧАСОМ...

Дві сотні активістів УНА–УНСО, Конгресу українських націоналістів, ВО «Свобода», УРП «Собор» розгорнули на Європейській площі Києва, на сходах Українського дому синьо–жовтий прапор розміром у половину футбольного поля. Так вони відзначили 145–ту річницю з дня народження легендарного митрополита Української греко–католицької церкви Андрея Шептицького. Дата збіглася з візитом до Києва московського патріарха Кирила, а місце проведення патріотичної акції, яка, до речі, проходила під гаслом «За мир та міжконфесійне порозуміння в Україні», було зовсім поруч із маршрутом високого гостя.

Цього разу обійшлося без сутичок і арештів. Патріоти скандували в мегафони «Геть московського попа» та «Геть московських холуїв». Коли проходила колона прихильників МП, кілька активістів спробували підійти до них із мегафоном, аби прокричати свої гасла ближче, але загін міліцейського спецпідрозділу «Беркут» відтіснив їх назад. Утім націонал–патріоти своєю акцією залишилися задоволені. «Нас було осіб 200, а їх (прихильників Кирила) — десь шість сотень. Але зав­дяки прапору наша акція виглядала виразнішою і чисельнішою, — розповів «УМ» Ігор Тополя (Мазур), очільник столичної організації УНА–УНСО. — Цим ми хотіли заявити, що наші святині ми не збираємося віддавати Московському патріархату. В Україні є й інші церкви: Київський патріархат, Автокефальна церква, Греко–католицька, зрештою, і музеї є».

Сьогодні активісти УНСО візьмуть участь в анонсованій Київським патріархом УПЦ (КП) Філаретом хресній ході, але вже без партійної символіки.