«Трояндового президента» таки запросила українська влада

27.04.2004

      Iнавгурованого у січні грузинського президента Михайла Саакашвілі, як відомо, довго не хотів бачити перед свої очі український Президент Леонід Кучма. Далися взнаки, як вважають, і певні домовленості Л. Д. з російським лідером Путіним, ігри «старих» президентів, яким зручніше було спілкуватися з Шеварднадзе, і острах «трояндової революції», завдяки якій 36-річний Саакашвілі прийшов до влади. Попри неодноразові натяки на те, що новий грузинський керівник бажав би прибути до Києва і підтримувати контакти з Кучмою, офіційного запрошення з Банкової він довго не отримував. І ось сталося: три тижні тому в телефонній розмові з Леонідом Кучмою Михайло Саакашвілі отримав запрошення відвідати Україну. Нагода трапилася невдовзі — грузинський президент вирішив красиво об'єднати у східноєвропейському офіційному турі Польщу й Україну. Візит Саакашвілі до Києва, що розпочався вчора ввечері, триватиме до середи, а відтак президент Грузії відлітає до Варшави.

      Офіційна програма включає зустрічі Михайла Саакашвілі з представниками української влади — Президентом Кучмою, Головою Верховної Ради Володимиром Литвином, Прем'єр-міністром Віктором Януковичем, міністром закордонних справ Костянтином Грищенком. Неофіційна — передбачає, за попередніми даними, також зустріч із керівником «Нашої України» Віктором Ющенком та іншими представниками цього опозиційного блоку. За даними РІА «Новості», Саакашвілі супроводжують у поїздці до Києва міністр культури Георгій Габашвілі та начальник порту Поті Джемал Інашвілі.

      Прес-служба українського Президента окреслює основні теми переговорів на вищому рівні так: розвиток економічного співробітництва, а також взаємин у політичній, гуманітарній, військовій та військово-технічній сфері. До слова, в Грузію, а саме в порт Поті, як передало РІА «Новості», минулих вихідних було доставлено військові гелікоптери — два Мі-14 та три Мі-24, — які пройшли капремонт на українських авіаремонтних заводах. Неприємної двозначності цьому повідомленню додає вкрай напружена ситуація в згаданому регіоні — в Аджарії: зараз Грузія та ця її провінція стоять на межі збройного конфлікту.

      Очікується також, що Саакашвілі й українська влада говоритимуть про євроатлантичну інтеграцію і світле майбутнє двох країн у цьому контексті. Грузія, яка на карті — значно далі від Європи та НАТО, ніж Україна, має на цьому шляху, на відміну від нас, стрімкі досягнення. До речі, аби вгодити головному лобісту Грузії в напрямi євроатлантичної інтеграції — Сполученим Штатам, — Тбілісі заявив про намір збільшити кількість своїх вояків у Іраку, як передає Бі-Бі-Сі, зі 150 до 550 чоловік.

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>