Не пропала жодна копійка з пожертв!

23.06.2010
Не пропала жодна копійка з пожертв!

Портрет гетьмана роботи скульптора Миколи Білика. (Фото Івана ЛЮБИША-КІРДЕЯ.)

Кампанія зі збирання пожертв на встановлення в Полтаві пам’ятника Іванові Мазепі свого часу перебувала в центрі уваги патріотично налаштованої громадськості всієї України. Гроші йшли звідусюди — і від «західняків», і від «східняків». Пенсіонери переказували останню сотню, зібрану купюрами по одній гривні, школярі — десятку, заощаджену на обідах, підприємці — скільки могли... Відбувалися благодійні аукціони... Час минув, кошти зібрано, але де пам’ятник? Враховуючи численні звернення та дзвінки громадян, які внесли пожертви на монумент, полтавське товариство «Просвіта» — замовник виготовлення пам’ятника — звітує.

 

Пам’ятник уже готовий, але мер — проти

Бронзовий пам’ятник гетьманові України Іванові Мазепі повністю виготовлений і зберігається в Києві на творчо-виробничому комбінаті «Художник». Гранітний постамент також повністю готовий — він зберігається на каменеобробному комбінаті «Біличі».

Причина того, що пам’ятник досі не встановлено, криється винятково в небажанні міської влади Полтави. Відмовки лунають під різними приводами.

Спочатку — 16 квітня 2009 року — БЮТівська міська рада призупинила своє рішення про дозвіл на встановлення пам’ятника, датоване 22 серпня 2008-го, на період відзначення 300-річчя Полтавської битви. Щойно після відзначення ювілею тієї битви почалися роботи зі встановлення пам’ятника, 15 липня 2009 року (пік відпусток!), у терміновому порядку було скликано позачергову сесію Полтавської міської ради, яка ухвалила рішення визначити іншого замовника і взагалі розглянути на черговій сесії питання про надання дозволу (?!) на спорудження пам’ятника. А як же рішення сесії від 22 серпня 2008 року? Тобто, «своя рука владика»: хочу — дозволяю, а хочу — плюю на патріотичний порив українців, які хочуть пошанувати великого гетьмана.

Дарма, що пожертви на пам’ятник робили люди з усієї України, хто скільки міг, хто вважав це за свій обов’язок, від Львова до Донецька. Для полтавських владців це не має значення, якщо є вперте несприйняття та незнання історичної постаті гетьмана Івана Мазепи.

У своєму інтерв’ю газеті «Вечірня Полтава» мер Андрій Матковський на запитання, чому в Полтаві ніяк не з’явиться пам’ятник Мазепі, відповів: кому ставити в Полтаві пам’ятник і де — повинна вирішувати вся територіальна громада, «а не посадові особи з Києва». Такий підхід є відвертою брехнею. Адже, окрім рішення сесії міської ради від 22 серпня 2008 року, є рішення Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міськради (протокол № Пр-/3-03/31 засідання архітектурно-містобудівної ради від 04.12.2008), де чорним по білому написано: «Погодитись із варіантом розміщення пам’ятника гетьманові України І. Мазепі на Соборному майдані м. Полтава ліворуч від містобудівної вісі вул. Жовтневої в зоні скверу у бік Свято-Успенського собору за умови:

— максимального збереження в робочому проекті існуючої планувальної схеми планувальної вісі вул. Жовтневої;

— у проекті благоустрою врахувати пішохідні зв’язки вул. Жовтневої та Соборного майдану».

Тобто ніхто з Києва абсолютно не вказував ні мерові, ні територіальній громаді, де встановлювати пам’ятник. Таке рішення ухвалив компетентний орган міської влади, який і повинен вирішувати подібні питання.

А щодо думки територіальної громади, то чи запитував мер думку полтавців, чи вирішувала територіальна громада, встановлювати чи не встановлювати біля пам’ятника Миколі Гоголю скульптури гоголівських персонажів, які обійшлися міському бюджетові в суму близько мільйона гривень? Чи, може, хтось питав думку полтавців при встановленні пам’ятника «галушці», яку тягали з одного місця на інше? Чи, може, хто цікавився думкою полтавців щодо встановлення Арки примирення на полі Полтавської битви? Чи хто радився з ветеранами, інвалідами війни, котрим, як повітря, потрібне оздоровлення, щодо реконструкції пам’ятника Слави, вартість якої, згідно з інформацією газети «Коло», «затягнула» на 3,5 мільйона гривень?!

На ці пам’ятники використовували гроші з міського бюджету, тобто гроші платників податків. А на пам’ятник Іванові Мазепі жодної копійки з бюджету не пішло (не виділялось) — цей монумент дарують Полтаві жертводавці з різних міст усієї України.

Виходить, що справа не в територіальній громаді, а лише в небажанні, несприйнятті постаті гетьмана очільниками міста. Причому ця думка може змінюватися. Від «за» до «проти». А задля виправдання використовується неправдива інформація, тобто брехня.

Судовий аспект

19.11.2009 р. виконавчий комітет Полтавської міської ради подав судовий позов на Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області про визнання незаконними (?) та скасування дозволів на виконання підготовчих робіт по об’єкту «Будівництво пам’ятника гетьманові України Іванові Мазепі на Соборному майдані м. Полтави». Товариство «Просвіта» як замовник виготовлення пам’ятника та ініціатор збору коштів абсолютно випадково дізналося про розгляд цього питання в суді. Процес триває й досі. Клопотання товариства «Просвіта» про вступ у справу третьою стороною на боці відповідача наразі так і не розглянуто.

«І саме тому в нас є впевненість...»

Шановні благодійники з усієї України!

Ми безмежно вдячні кожному, хто долучився до цієї святої справи. Усі ваші пожертви спрямовані на виготовлення пам’ятника, жодна копійка не пропала. Тому й ціна його значно нижча, ніж інших пам’ятників.

І саме тому, що кошти люди віддавали від душі, їх ніхто не змушував, у нас є сильна віра в те, що рано чи пізно пам’ятник стоятиме в Полтаві, на Соборному майдані. Всупереч усім підступам недругів.

Микола КУЛЬЧИНСЬКИЙ,
народний депутат України (фракція «НУНС»), голова Полтавського ОО «Просвіта»
Марія ГРИНЬ,
заступник голови ПОО «Просвіта»