Шик крендельків із ментолом

16.06.2010
Шик крендельків із ментолом

Кекс м’ятний.

Не наша назва цієї нашої рослини проросла корінням ще з античності. М’ята, mentha, шанувалася давніми греками не менше, ніж розмарин чи шавлія, усі ці необов’язкові інгредієнти, без яких страва втрачає не те що смак — його відтінки. Mentha була німфою. Як кожна німфа — закоханою. І як далеко не кожна — коханою. Їхні любощі з царем підземного царства Аїдом підгледіла Аїдова дружина — й перетворила беззахисну німфу на траву з холодним смаком, сиріч м’яту. Навряд чи Мента пораділа б, якби її перетво­рили на рослину­ солодку. Але саме така легенда дійшла до нас у вигляді запашного листочка, схожого на глуху кропиву. А ментолом стали називати «холодну» тонізуючу речовину, яку виділяють з ефірних масел м’яти. Давні греки взагалі полюбляли менту — вже не у вигляді німфи, а у вигляді трави, такого собі чар–зілля, що вплітали у вінки під час релігійних відправ, заїдали нею жирні страви на оргіях, додавали до вина, вживали як ліки від розладів шлунку та укусів комах. А от воїнам Стародавньої Греції куштувати м’яту було зась, адже вона містить афродизіак, тож вважалося, що легіонер, який наївся м’яти, захоче жінку, і це відволікатиме його від битви.

Узагалі в багатьох народів ця трава використовувалася здавна для настоїв, що їх три століття тому назвуть одним китайським словом — чай. Проте якщо у нас м’ятний чай ще хтось попиває, змішуючи з зеленим чи чорним «справжнім» чаєм, то на Сході й досі ментолові чаї є щоденною традицією. Наприклад, у країнах Магрібу. І ось так готують справжній марокканський чай. Три гілочки м’яти заливають двома склянками окропу, додають цукор (у Марокко — аж вісім чайних ложок, ласуни араби!) і настоюють півгодини. Подають у прозорих склянках, ще гарячим. Саме такий напій, певні на жаркому континенті, якнайкраще вгамовує спрагу.

Слід згадати, що холодні напої з м’ятою були модними і в Західному світі, куди вони прийшли, звісно, з вигадливого Сходу. Азійські щербети на трояндовій воді з м’ятою наприкінці ХІХ століття американціперетворили на тонізуючий сироп julep, який навіть став фірмовою ознакою столу, гордістю штату Кентуккі. Щоправда, американці, аби покращити смак напою, крім м’яти, цукрового сиропу, льоду, вливали в цей коктейль і півсклянки віскі.

Утім алкоголь у спеку вживати не варто, бо можна зашкодити здоров’ю. Тому пропонуємо «дорослий» мікс — м’ятний коктейль із морозивом. Це 30 грамів м’ятного сиропу (або, якщо не знайшли сиропу, то грамів 10, не більше, звичайнісінького аптечного спиртового настою м’яти) плюс два брикети пломбіру, склянка молока, скибочка лимона. Все ретельно збити вручну чи блендером.

Листочки свіжої м’яти не зайві будуть у будь–якому літньому салаті чи в красиво викладеному десерті з морозивом. Ми також перейняли і звичку кулінарів старої Європи додавати сушену м’яту у м’ясні страви та рибу. А спробуйте–но на пікніку ось таку страву — щуку з м’ятою. Перемішати півсклянки олії з дрібно нарубаним великим пучком м’яти, перцем, сіллю, 100 грамами соку лимона, змастити цією сумішшю рибне філе і випікати на грилі хвилин по п’ять з кожного боку.

Ще одне незвичне для слов’ян поєднання — м’ята з сиром. «Допавшись до сиру, м’яти та оливкової олії, вони бенкетували», — пише сучасник (і суперник) Аристофана Кратні у комедії «Закони». Отже, античний народ не лише м’ятою з вином рота полоскав і животи лікував! Ця рослина була складовою й багатьох наїдків. Дещо інше, але теж сирно–ментолове, можна повторити і в наші дні. Рекомендую одну з моїх улюблених закусок — сир із зеленою м’ятою. Пачку жирного сиру (не твердого — звичайного, білого) перемішати із 30 грамами дрібно посіченої ножем м’яти, 50 грамами «заправки» (майонез зі сметаною навпіл), посолити, додати дрібку приправи на зразок «Вегети» за смаком. Намащувати на свіжий хліб або й просто їсти чайною ложкою, чом би й ні?

Оригінального м’ятного смаку можна надати навіть коржикам. У рецептурі — малий пакетик майонезу, півсклянки цукру, три яйця, третина чайної ложечки гашеної соди, три склянки борошна і півсклянки сухої, дрібно посіченої м’яти. Слід замісити некруте тісто, вирізати формочками різноманітні фігурки і випікати в духовці при 200 градусах.

  • Кріпчик-петрушка кучерявляться

    Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>

  • Поласуємо полуничкою

    Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>

  • Від кулешу і ніг не поколишу!

    Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>

  • Лимонадна прохолода і насолода

    Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>

  • Сонце в цеберку!

    «Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>

  • Знімаю капелюха

    От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>