Радість, перетерта з цукром

Почнемо з суниці — вона корисніша, рідкісніша і зрештою, дорожча за полуницю втричі. Головне — вона романтичніша. Можна викаблучуватися над суничним варенням, додаючи до запашного ягідного місива всілякі спеції. Можна, але не треба. Чи не краще приготувати на зиму «бабусине варення» — чистий продукт, випробуваний нашими предками і часом: тільки цукор і тільки суниця.

Отже, немиту (увага!) суху суницю скласти в банку, пересипаючи злегка цукром. Ягід насипте стільки, щоб вони «стояли в горлі» банки. Зверху кладіть цукор. Ви побачите, що вистачить і півсклянки. Закрийте марлею, поставте у холодильник і забудьте про це на два дні. Діставши банку з майбутніми суничними ласощами, ви побачите, що вміст її добряче осів. Додайте цукру по вінця — і знов у холод. Цей ритуал повторюйте що два дні, аж доки не помітите, що цукор досипати нікуди — суниця вже не осідає. Наші бабусі закривали ці «закладки на майбутнє» чистим білим папером, зверху «запеленовували» банку картатою тканинкою, зворушливим ситчиком у горошок чи в квіточку — і несли до погреба. Саме така суниця повністю зберігає взимку свій літній аромат, і здається, що в січневій квартирі пахне літом. (Примітка на полях: «шкірки» від суничок опустяться на дно банки, їх можна й проігнорувати, адже стали вони жорсткими і несмачними, віддавши свою суть зацукреному соку).

Тим, хто не може чи лінується виїхати по суниці до лісу, пропонуємо звичайне варення з полуниці, або ж, для красного слівця мовлячи по–французьки, — конфітюр. Якщо його варити довго, до знемоги, додавши трохи більше цукру, вийде повидло або ж, кажучи англійською, джем.

Розраховуйте, що для варення вам знадобиться кілограм цукру–піску. Відберіть полуниці, бажано однакового розміру, помийте, складіть у каструлю, в якій варитимете своє варення. Але спершу давайте приготуємо сироп. До кілограму цукру влийте півсклянки води, доведіть до кипіння і прокип’ятіть хвилини дві–три і відразу ж гарячим сиропом залийте ягоди. Відставте каструлю години на дві, а потім варіть. Тобто доводьте до кипіння і знімайте з вогню.

Далі це буде історія будь–якого класичного рецепту варення: закипіло — відставте, за кілька годин повторіть цю процедуру, за кілька годин — ще, і знову й знову, разів чотири–п’ять, доки вариво не набуде бажаної вам густини. Чим довше вариться — тим густіше.

Красивішим та зручнішим для намазування на підсмажений хлібець буде таке варення, якщо полуницю перепустити через м’ясорубку.

А можна законсервувати полуницю у власному соку. Для цього знадобиться трохи менше цукру (700 грамів на кілограм ягід, можна і 500 — якщо бажаєте кисло–солодкий смак) і менше зусиль, що теж немаловажно. Помиті ягоди пересипте тоненьким шаром цукру (приблизно чотирма на трилітрову каструлю), останнім мусить бути шар цукру, а не полуниці. Залиште на ніч, щоб полуниця пустила сік. Уранці закип’ятіть і підтримуйте кипіння хвилини три. Потому вливайте добро в стерилізовані банки і закатуйте кришками.