Коли я вперше почув про бажання Президента України провести на наших теренах у 2022 році зимові Олімпійські ігри, то не повірив своїм вухам. Плакати чи сміятися — така реакція на нісенітниці, що пролунали з найвищої трибуни. Звісно, мені, як, гадаю, майже кожному українцеві, цікаво було б бачити, як спортом приростає авторитет держави, як до нас приїздять спортивні зірки першої величини на грандіозні змагання. Але ж треба вміти співвідносити бажання й реальність. Бо проти планів президента щодо Олімпіади–2022 у Карпатах стільки всіляких «але» й «не може бути», що не знаєш, із чого й почати.

На чемпіонаті світу–2010 поза звичним змаганням національних збірних буде ще одне доволі принципове протистояння — континентів. За всю історію проведення світових футбольних форумів представники Південної Америки дев’ять разів здобували чемпіонський кубок, стільки ж тріумфів значиться і за європейцями. Сміливо можна прогнозувати, що за нову корону знову боротимуться представники цих двох материків, і чергова перемога стане серйозним аргументом у суперечці про силу двох футбольних світів.