Харківський «міжсобойчик»

За ніч до приїзду Віктора Януковича та Дмитра Медведєва у Харкові на шляху президентських кортежів встановили демонтований на зиму Квітковий годинник, висадивши навколо 25 тисяч квітів у синьо–коричневій гамі. Комунальники хотіли запустити його стрілки традиційно до 1 Травня, але через поважну нагоду змінили плани. Мовляв, в українсько–російській дружбі починається новий відлік часу, якому не завадить цей рукотворний символ.

Анонсована програма приїзду президентів теж обіцяла бути гідною стрімко запущеному годинниковому механізму. Адже для цієї позачергової зустрічі — вже п’ятої за останні два місяці — глави держав запланували глобальні перемовини з багатьох невідкладних проблем двосторонніх відносин. І небезпідставно сподівалися знайти порозуміння з широкого спектру питань — наразі ніщо не вказує на те, що українські «Регіони» сміли суперечити керівництву Росії.

Інтрига: як не авіапром, то що дамо?..

Найбільша інтрига візиту так чи інакше стосувалася розміру та переліку поступок Києва в обмін на здешевлення російського газу. У вітчизняних ЗМІ — зокрема, на сайті «Українська правда» — з’явився проект між­урядової угоди про те, що українська влада передає під контроль Москви (точніше, в російську т. зв. «Об’єднану авіабудівну корпорацію») 50% + 1 акцію нашого концерну «Антонов». Однак «авіаційна» складова «розміну» не підтвердилася. Точніше, президенти Янукович і Медведєв узагалі скасували заплановану нараду на Харківському державному авіапідприємстві. І взагалі, після скасування поїздки на ХАЗ глави держав ніби взагалі перестали поспішати на Слобожанщину, украй затягнувши свої прильоти.

У результаті літак Віктора Януковича приземлився в харківському аеропорту лише о 12.15. Президент України не став чекати на летовищі свого колегу з Москви, а, оглянувши новенький термінал, що будується до Євро–2012, поїхав на зустріч із керівниками прикордонних областей України та Росії.

Причину затримки літака Дмитра Медведєва офіційно представники російської делегації не пояснювали. Вже близько першої години з’явилося повідомлення про те, що глава сусідньої держави затримується через «зайнятість на державній службі», а ще пізніше до списку ймовірних припущень включили і погану погоду — над Харківщиною згустилися дощові хмари.

Прикордонна «маніловщина»

...Після обіду місцевим журналістам взагалі почало здаватися, що найменш примітний пункт програми — засідання керівників прикордонних областей України та Росії (цей захід напередодні розглядався як прохідний момент зустрічі) — стане чи не найзначущою подією дня. Навчені за майже 20 років активних перемовин, «губернатори» прикордоння в рекордні кілька годин пройшлися ключовими пунктами своїх обопільних бід і підписали вже й невідомо яку за ліком спільну декларацію про співробітництво. З боку Росії документ підписали: губернатори Бєлгородської області Євгеній Савченко, Брянської — Микола Денін, Воронезької — Олексій Гордєєв, Курської — Олександр Михайлов, Ростовської — Володимир Чуб, Краснодарського краю — Олександр Ткачов. З боку України: голови Харківської обласної державної адміністрації Михайло Добкін, Донецької — Анатолій Близнюк, Луганської — Валерій Голенко, Сумської — Юрій Чмир, Чернігівської — Володимир Хоменко, Запорізької — Борис Петров, голова Ради міністрів АР Крим Василь Джарти.

Головне в декларації — готовність відновити роботу Ради керівників прикордонних областей.

«Маніловським мостом» цього разу — а без масштабних ілюзій керівники сусідніх регіонів вже, мабуть, дружбу просто не уявляють — стала пропозиція голови Харківської ОДА Добкіна сформувати систему підтримки реального сектору, котрий працював би за білими зовнішньоекономічними схемами. «З одного боку, це створення коопераційної мережі промислових парків по обидві сторони кордону і заснування російсько–українського Центру спільних інновацій, який ми пропонуємо створити в Харкові, — сказав він. — З іншого боку, це будівництво інтегрованих в єдину систему спеціалізованих логістичних комплексів поблизу кордону, які мотивують розвиток бізнесу скороченням операційного циклу зовнішньоторговельних операцій».

Варто додати, що запропонований Михайлом Добкіним проект — не найбільш резонансний в історії діалогу керівників українсько–російського прикордоння. Якось на одній із таких зустрічей «губернатори» обговорювали в Харкові можливість будівництва на межі Бєлгородщини та Харківщини міжнародного аеропорту. Причому на повному серйозі. Але наразі сторонам не вдається навіть така невибаглива річ, як спрощення умов перетину кордону пересічними громадянами, які вже давно втомилися від кілометрових черг на митниці.

Наруга тільки для «своїх»

Дмитро Медведєв прилетів до Харкова вже після першої години дня. «Сто років тут не був», — зізнався наступник Путіна, маючи на увазі паузу у своїх відвідинах України.

У Будинку рад за зачиненими дверима у досить вузькому колі представників обох делегацій відбулися перші переговори президентів.

Із кулуарів просочилися дані: Янукович здасть не авіапром, а флот. Тобто термін базування ЧФ Росії в Севастополі буде подовжено і після 2017 року, а Москва в обмін на це знизить ціну на газ для України, зафіксовану в 2009–му на піднебесній висоті «переможною» угодою Юлії Тимошенко та Володимира Путіна аж на десять років.

Оскільки головний пункт домовленостей Януковича і Медведєва був аж надто скандальним, представники адміністрації Президента України заздалегідь потурбувалися, аби їхній патрон не почув жодних різких запитань. Більшість журналістів, які спромоглися подолати бюрократичні перепони й акредитувалися на зустріч двох президентів, не отримали доступу на прес–конференцію. Згідно з інструкцією прес–служб обох глав держав, до «тіл» допустили лише обраних медійників. Із російської сторони потрапили майже всі (що й не дивно з огляду на сервільність російських ЗМІ), тоді як з української сторони адміністрація Януковича пустила лише «своїх». Тож незалежні журналісти спостерігали за прес–конференцією з прес–центру.

І коли Янукович повідомив сенсаційну новину — «Чорноморський флот у Севастополі до 2042 року в обмін на газ, дешевший на 30%», — ніхто не мав змоги дорікнути Президентові України тим, що він учинив наругу над Конституцією та національними інтересами.

СЕНС УГОДИ

«2017 + 25 + 5 – 30%»

Президенти України й Росії за підсумками переговорів у Харкові підписали угоду щодо продовження базування Чорноморського флоту РФ на території України після 2017 року ще на 25 років — до 2042–го. Також домовленість передбачає можливість пролонгації цього терміну ще на 5 років за згодою сторін.

В обмін на це Україна отримає знижку на ціну за російський газ у розмірі 100 доларів — у разі, якщо ціна газу буде більше $330 за тис. куб. м, або знижку 30% від суми контракту, якщо ціна буде нижча за $330. Такі «поступки» Москви зафіксовано в додатку до контракту від 19 січня 2009 року між «Газпромом» і «Нафтогазом України». Додаток учора підписали глави двох відомств Олексій Міллер та Євген Бакулін. Міллер зауважив, що надалі Росія також не стягуватиме штрафи за недобір Україною попередньо обумовлених обсягів газу.

Поспіх в укладенні угод обумовлений тим, що уряд Азарова—Януковича має потребу терміново провести через парламент проект держбюджету–2010, а обрахувати показники кошторису країни без відомих розмірів вартості газу — неможливо.

Президент Янукович наголосив, що впродовж десяти років така «газова інвестиція» російської сторони для України становитиме 40 млрд. доларів. «Це дуже

важливо у цей кризовий період», — сказав Президент України, назвавши домовленість «безпрецедентною в історії відносин між країнами». Віктор Янукович подякував російському колезі за «розуміння й підтримку».