Без мостів не дійдемо в майбутнє. Нотатки колишнього полонофіла
Автор цих рядків досі з теплом згадує дуже камерні прийняття в польській амбасаді в Києві кінця 1990-х, на яких збирався цвіт тодішньої ліберальної української інтелігенції. >>
Панно Інно, плати!
23.01.2010
Упродовж кількох днів бізнесмен Євген Першин, керівник запорізького виборчого штабу Інни Богословської, відбиває навалу сотень запоріжців — тих, хто працював на кандидатку в президенти як член дільничної комісії, спостерігач чи агітатор (дехто ризикнув навіть на спонсорство). Обіцяну Богословською платню, від 50 до 300 доларів, ніхто не одержав. Попри те, що Інна Германівна мала б бути вдячною запорізькій команді: її ужинок голосів в області — 0,84% — удвічі вагоміший від загальнодержавного. Загалом пані Інна заборгувала майже півмільйона доларів!
Штурм учорашніх соратників офісу фірми «Форт», де базувався штаб Богословської, пан Першин називає провокацією: по–перше, грошей для розрахунку ще немає, по–друге, мовляв, для солідного гонорару необхідно було забезпечити бодай 4% голосів. Керівник штабу каже, що всі питання будуть вирішені з понеділка.
«Виходить, що п’ять тисяч осіб, які працювали на Інну Богословську, — провокатори, а Першин — д’Артаньян, — обурюється заступник керівника обласного штабу кандидатки Артем Тимченко. — Усе ним сказане — брехня! Перед виборами обіцяв: «кине» вас наша кандидатка — я заплачу зі своєї кишені. А що вийшло? У мене є підстави стверджувати, що як мінімум триста тисяч із фонду Інни Германівни він украв. При цьому називається банкрутом, і все його майно — у заставі».
Ініціативна група «провокаторів» двічі їздила і до Києва, однак пані Богословська, яку називали «технічною кандидаткою Януковича», виявилася перевантаженою іншими клопотами, тож ситуація лишилася не розтлумаченою.
