Київська влада таки не втрачає надії зареєструвати в Мін'юсті рішення про підвищення тарифів на проїзд у міському транспорті. Хоча Київське міське управління юстиції вже вдруге відмовилося реєструвати відповідне розпорядження столичної міськдержадміністрації. Навіть після того, як із 1 гривні ціну вдалося збити до 80 копійок.
Офіційні «за»
Як зауважив на черговому засіданні Київського прес-клубу секретар Київради Володимир Яловий, підвищення тарифів на транспорт — хоч і не популярний захід, але без нього місту не обійтися. «Транспорт столиці повинен вийти на самоокупність, — сказав Володимир Борисович журналістам, — і коли у грудні міська рада приймала бюджет Києва, то там було відразу це закладено». Керівництво міста вже йшло на поступки, зменшивши попередню вартість від гривні до 80 копійок (у фунікулері 50 копійок). Причому для тих, хто не встиг купити квиток на вулиці, у спеціальному кіоску, у «рухомому складі» квиточок продаватиметься вже за гривню — 20 копійок різниці підуть на оплату роботи кондукторів. Планувалося, що вартість проїзних квитків змінюватиметься не надто суттєво. Так, на один вид наземного транспорту проїзний на місяць коштуватиме 24,50 гривні (зараз — 17 гривень), в метро — 37 гривень. За проїзний на два види транспорту доведеться заплатити 49 гривень.
Однак і за таких «розкладів», кажуть у міській раді, повністю залишити без дотацій громадський транспорт неможливо. «Навіть враховуючи кошти від підняття цін на рекламу в транспорті, все одно не уникнути того, що при тарифі у 80 копійок міський бюджет дотуватиме наземний транспорт, як показують розрахунки, у розмірі 29 мільйонів гривень, підземний — приблизно 11 мільйонів гривень, — переконує Володимир Яловий. — Якщо ж узагалі відмовимось від підняття тарифів, міському бюджету в цьому році доведеться дотувати транспорт у столиці на суму 250 мільйонів гривень. Ми на це ніколи не підемо, бо кошти треба буде брати з соціальних програм, тих додатково виділених грошей на освіту, медицину».
Приміром, метрополітен лише у 2001 році мав прибуток у 900 тисяч гривень. Всі наступні роки як метро, так і «Київпастранс» були збитковими підприємствами. Перевезення одного пасажира в метро в середньому торік сягало 42,5 копійки (50 копійок за жетоном, 30 копійок за проїзним квитком, 20 копійок для студентів, 10 копійок для учнів), тому рівень покриття витрат власними доходами у метрополітену становить усього 79,8 відсотка. За результатами фінансово-господарської діяльності, минулоріч метрополітен зазнав збитків на 23,7 мільйона гривень, від перевезення пасажирів — 40,7 мільйона гривень. При незмінних тарифах у 2004 році доходи від перевезення пасажирів становитимуть 183,8 мільйона гривень при витратах 295,2 мільйона гривень.
Водночас під кінець року планують відкрити ще одну станцію метро — «Сирецьку», а її обслуговування потягне додаткові витрати. Вводяться також нові тролейбусні маршрути. Необхідно змінювати застарілу техніку, а це, знову ж таки, — чималі гроші. До того ж відшкодування за перевезення пільговиків із державного бюджету надходять вряди-годи, тоді як кожен третій пасажир метрополітену їде безкоштовно. Така ж картина і з наземним транспортом, яким переважно користуються пенсіонери.
Зараз керівництво столиці працює з міністерствами економіки та юстиції, Антимонопольним комітетом і переконує у необхідності нових цін на транспорт. «Ми будемо питати, які є підстави не реєструвати, чим вони керуються в цій ситуації: чи законом, чи якоюсь нам незрозумілою логікою, чи просто політичними моментами», — запевняє начальник Головного управління КМДА з питань цінової політики Василь Яструбинський.
Пасажирські «проти»
Цілком погоджуюся: щоб зручно їздити, треба достойно платити. Проте коли у 2000 році ціну з 30 копійок піднімали до 50, пригадується, теж обіцяли: саме ось цих коштів і не вистачає, аби транспорт жваво ходив, у салонах було тепло, а вам їхати не довелося на останній сходинці, розплесканим по склу. Повірили. Але що змінилося? Комфортніше у міському транспорті не стало, тролейбуси-автобуси як ходили з перебоями, так і ходять, щоправда, в салонах стало дещо просторіше, бо... платоспроможний пасажир пересів на маршрутки. Єдиний виняток — метро, з ним дійсно жоден інший транспорт конкурувати не спроможний.
Тепер нас знову годують старими обіцянками. Ви вірите, що ситуація після підвищення цін радикально покращиться? Я особисто — ні. Бо комунальний транспорт як возив бабусь-пенсіонерок, так і возитиме. Хто ж тоді вкладатиме гроші в обіцяний комфорт? Усе ті ж роботяги, які з метою економії купують проїзні і користуються наземним транспортом. А чого ж тоді так званий середній клас нервується? Бо підвищення цін у комунальному транспорті, безсумнівно, потягне за собою подорожчання проїзду у маршрутках. З огляду на прогнозоване підвищення пального ці побоювання не безпідставні. Та й диктувати ціни приватним перевізникам ніхто не має права.
Щоправда, міська влада запевняє у своїх намірах зробити громадський транспорт конкурентоспроможним i відповідно зменшити кількість маршрутних таксі. Якою буде альтернатива — перспективи туманні, адже реальних проектів ніхто не оприлюднює. Невже знову пошарпані тролейбуси, в яких чи не на кожному перехресті відпадатимуть «роги»?
Зрозуміло лише одне — транспорт хочуть дотягнути до рівня самоокупності, але це зовсім не обіцяє нам, пасажирам, «всього і відразу». Власне якість обслуговування ніколи не стане кращою, доки третина пасажирів їздитиме безкоштовно. Ніде у світі немає нічого подібного. Ми ж намагаємося будувати комунізм у окремо взятому тролейбусі. Пам'ятається, комунізм ми уже будували і знаємо, що з того вийшло...
