Учора Президент України і кандидат у президенти Віктор Ющенко зустрівся з мешканцями Самбора на Львівщині. Попри холоднечу, як завжди свідомі й політично активні галичани прийшли поспілкуватися з лідером нації, і Ющенко це оцінив: «На вулиці мороз п’ять градусів, вас сюди ніхто не приводив, а ви прийшли поспілкуватися з Президентом». До речі, позавчора на Тернопільщині пізно ввечері, коли Ющенко повертався з такої ж зустрічі, президентський кортеж буквально на дорозі чекали мешканці райцентру Монастириська, які вмовили Віктора Андрійовича навідатися і до них. Коли Президент приїхав до Монастириська, виявилося що там, на 12–градусному морозі, зібралася громада на чолі з мером містечка. Віктор Ющенко спілкувався з ними ще близько години.

Співробітники Одеського обласного архіву, схоже, відкопали у своїх фондах нову сенсацію. Після того як архіваріусам удалося довести українське коріння знаменитих Джеймса Кука, Сільвестра Сталлоне, цілком можливо, що буде також установлено «одеське» коріння Джонні Деппа, який у 2003 році очолив у 46–річному віці щорічний список найсексуальніших чоловіків за версією People, а в 2009–му — знову здобув цей титул.

Вона приїхала в Шостку погостювати у рідні, утім, певно ж, через юні літа не знала, що остерігатися нині потрібно навіть правоохоронців. Тому коли донеччанку зупинили двоє чоловіків, один з яких був міліціонером, і заявили, що мають установити її особу, сумнівів не виникло: дівчина, не попросивши пред’явити документи, сіла до машини. І навіть коли авто виїхало за місто, не могла уявити, що здатен дозволити собі працівник міліції. А ті, переконавшись, що поблизу немає людей, накинулися на беззахисну жертву. Її пручання лише розпалювало ґвалтівників. Ні вмовляння, ні сльози, ні крики їх не спинили...

В один з останніх днів минулого року, а саме 29 грудня, наказом, підписаним директором державного підприємства «Газетно–журнальне видавництво» Віталієм Сатаренком і завізованим міністром культури Василем Вовкуном, було звільнено головного редактора газети «Кримська світлиця» Віктора Качулу. Як у «добрі», брежнєвські часи формальною причиною звільнення стали «систематичні порушення вимог наказів і розпоряджень Міністерства культури без поважних причин і неналежне виконання службових обов’язків». Фактично ж, головного редактора, заслуженого журналіста України Віктора Качулу звільнили за те, що на сторінках газети було «занадто багато Президента й патріотичної тематики». Саме такі недвозначні застереження на адресу колективу «КС» та її редактора лунали з уст чиновників міністерства. За словами Віктора Качули, від нього вимагали радикального скорочення колективу редакції, з чим він погодитися не міг, а, зважаючи на специфіку регіону, навпаки, домагався розширення штату журналістів.

Українці завершують останні приготування до Різдвяної вечері. Пора накрити святковий стіл, подати кутю та прочитати молитву. Завтра ж наступить головне релігійне свято — Різдво Христове. Кожне українське місто у цей день намагається створити свій святковий настрій.

Учора в самісінькому центрі Полтави організатори квесту «Скарб Мазепи» презентували скриню з вкладеними у неї одногривневими монетами на загальну суму 10 тисяч гривень. У такий спосіб вони фактично дали старт другій (перша відбулася влітку минулого року і присвячувалась 300–річчю Полтавської битви. — Авт.) спортивно–історичній грі. Нагадаємо, йдеться про змагання у спритності та ерудиції, під час яких треба з історичного центру Полтави якнайшвидше дістатися до того місця на березі Ворскли, навпроти якого «батьки» квесту заздалегідь «топлять» свій «скарб». При цьому найбільше шансів, звісно, у тих, хто добре знає історію та «географію» Полтави, відтак орієнтується у підказках напрямку руху.

Напередодні Різдва в центрі Черкас з’явився перший міський годинник. І не простий, а музичний. Його встановлено з ініціативи мерії міста та коштом однієї з банківських установ. Як повідомили «УМ» у прес–службі черкаського міського голови, годинник «співатиме» щопівгодини. Зокрема, на Різдво він виконуватиме щедрівки. А в державні свята він виконуватиме козацький марш. Потім, обіцяють у мерії, годинник «вивчить» ще кілька мелодій.

Цього разу каменем спотикання в українсько–російських відносинах став фільм «Ми з майбутнього–2» («Мы из будущего–2»). Це продовження однойменної стрічки про молодих хлопців, «чорних археологів», які промишляють на полях, де відбувалися битви часів Другої світової війни, і дивним чином потрапляють у минуле. Сіквел російського виховально–патріотичного фільму знову повертає глядачів у часи Другої світової — у 1944 рік, на території Західної України, у бій під Бродами. Хто вивчав сучасну історію України, той знає, наскільки дратівливою може стати тема воєнної події, в якій зіткнулися дві сили — радянські війська та німецькі, до складу яких тоді входив підрозділ Української дивізії СС «Галичина».