Куди ru–хаємося

10.12.2009

Сучасна «поп»–естрада... Чим «оригінальніше» обізвуться, тим ніби й сучасніші: «рукі ввєрх», «ногу свєло», «отпєтиє мошеннікі», «поющіє труси», «лєсоповал» і вже свій місцевий... «тік» — бо в них «олені, олені не бриті і не голені», в яких «з мозгів росте коріння...»

Ніби зростали «звй озди» не серед розумних людей, а вешталися десь у чортів на побігеньках. Подавай їм психоатакуючі ритми.

Чуємо сучасні «поп–пісні», що найчастіше транслюють на різних радіочастотах: «Я слішком много знаю, я слішком много знаю... Мєня пора убіть, мєня пора убіть...»

А «Цвіт калини», «Добродар», «Джерельце», «Мрія», «Водограй», «Барвінок», «Криниченька», «Смерічка», «Берегиня», «Кобза», «Явір», «Стожари», «Ладоцвіт», «Подільські козаки» — то вже наз­ви з розряду старомодного пережитку?

Зрозуміло, життя не стоїть на місці, і в сьогоденні в мистецтві з’являються новітні напрями розвитку того чи іншого його жанру. Але ж чи все, що видається «на–гора», — розвиток?

Не поодинокі випадки, що і в мистецтві все починає зводитися в матеріальну площину. Вже й серед старшого покоління співаків шоу–запаморочення націлене в більшості випадків лише на заробітчанський азарт. Хіба ж нема в кого повчитися? На політичній арені — претенденти на владні посади артистично жонглюють усіма жанрами політиканського «мистецтва», що переходить у категорію вершин популізму, де мета виправдовує будь–які засоби.

У кризовий період «одоспіваки» заради гонорару, не маючи касового збору, готові й за зелененького інопланетянина з ріжками змагатися аріями «возвеличення» «благодійника», який уже бачить себе серед землян із німбом, лише б добре заплатив...

Моральна деградація в суспільстві з часом входить мало не в норму життя, і вже вважається, що такий світ настав... А хто ж змінює життя в цьому світі на краще чи гірше, хіба не ми?..

«Чай, кофє — потанцуєм,
кофє, водка — поєдім...
чай, кофє, водка, піво,
потанцуєм — полєжім...»

Держава з глухонімими, збайдужілими зомбі–рабами, споживачами політико–естрадної генномодифікованої продукції — це вже не Україна!

А яка політика — така й естрада. А електорат — і для одних та й для других — той самий...

Олена ВІТЕНКО,
член НСПУ та НСЖУ
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>