...Приватизація більшості нафтопереробних підприємств в Україні призвела до того, що держава перестала впливати на нафтопереробну галузь. Щодо діяльності українських НПЗ склалася парадоксальна ситуація. З одного боку, Україна ніби має потужності для первинної переробки нафти в об’ємах понад 40 млн. тонн на рік. Із другого — українські НПЗ працюють лише за примхою їхніх власників. Візьмемо для прикладу два західноукраїнські НПЗ, які, в основному, є власністю фінансової групи «Приват», хоча там є частка і державної власності.
Це АТ «НПК–Галичанка», колишня назва Дрогобицького НПЗ, і АТ «Нафтохімік Прикарпаття», колишня назва Надвірнянського НПЗ. Сумарна їх потужність становить понад 6 млн. тонн нафти на рік.
При нормальній роботі цих заводів лише податок на прибуток складав би близько 100 млн. грн., тобто в скарбницю країни щороку від цих заводів надходило б 100 млн. грн. тільки від податку на прибуток.
Останній рік ці заводи майже не працюють, бо їм заборонено випускати продукцію із вмістом сірки вище рівня, визначеного стандартами України. А випускати стандартизовану продукцію ці заводи не можуть, бо технологічне обладнання, а саме — каталітичні риформінги бензину, відпрацювало майже 40 років. До того ж на цих заводах немає установок гідроочистки дизпалива, функція яких —саме зменшувати вміст сірки. А з 2012 року, як того вимагають європейські стандарти, сірки в дизпаливі взагалі не повинно бути.
Що так сталося, фактично винна держава. Бо в угодах із власниками заводів має бути чітко зафіксована відповідальність власників за недотримання своїх зобов’язань щодо обумовлених показників діяльності заводу.
Держава повинна навчитися співпрацювати із власниками заводів, впливати на їхню діяльність. Інакше приватизація підприємств не матиме жодного сенсу і зиску.
Водночас Україна як велика держава повинна подбати про будівництво принаймні двох надсучасних НПЗ із необхідною часткою державної власності. Один із цих заводів доцільно збудувати в районі Одеси (морський транспорт найдешевший). Другий НПЗ «проситься» для будівництва у Львівській області. Львівщина (Борислав, Дрогобич) є одним зі світових піонерів нафтовидобутку і нафтопереробки. Тож було б правильно відродити втрачену славу нафтогазового комплексу Галичини. Адже і наука тут була передовою. До галицьких учених–нафтопереробників, особливо до професора Пілята зі Львівської політехніки, у 20–ті та 30–ті роки минулого століття приїжджали на консультації представники найвідоміших фірм світу. У Львові вперше у світі Яном Зехом й Ігнацієм Лукашевичем у 1853 році була перегнана нафта й очищена її гасова фракція для спалювання в гасовій лампі, яка теж уперше у світі засвітилася у Львові завдяки бляхару Адаму Братковському.
До того ж Львівщина, як прикордонна область, що розташована близько до кількох країн (Польщі, Словаччини, Угорщини, Австрії тощо), дуже вигідна для інтегрування зусиль як власників східної нафти, так і коштів західних інвесторів.
Про те, що Україні як колисці світової нафтопереробки необхідно побудувати низку надсучасних нафтопереробних заводів, свідчить той факт, що Італія як країна без власного нафтовидобутку переробляє близько 120 млн. тонн нафти щорічно, а Індія, маючи 70 млн. тонн «своєї» нафти, в недалекому майбутньому досягне переробки 170 млн. тонн. А чи дивимося у перспективу ми?
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
